Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД
   

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД

- 1) сукупність правовідносин, що виникають у зв'язку із застосуванням норм конституції та інших джерел галузі конституційного права; 2) сукупність основоположних правовідносин, закріплених і нерідко спеціально виділених конституцією; 3) система конст. положень, здебільшого сутнісного характеру, котрі іноді наділені найвищим рівнем юрид. жорсткості (убезпечені від скасування чи змін).

Термін «конституційний лад» вживаний у багатьох конституціях без офіц. визначення змісту відповідного поняття. Проте це можна зробити з аналізу конкретного конст. тексту. При цьому поняття К. л. у різних країнах об'єктивно різне. Конституцією України встановлено: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами» (ст. 5). Тим самим рішення щодо зміни К. л. можуть бути прийняті лише шляхом проведення всеукр. референдуму. Саме в такий спосіб можуть бути внесені зміни до розділів І, III, XIII Конституції, зміст яких становить і визначає сутність К. л. в Україні. Розд. І «Загальні засади» фіксує основи К. л. Він містить положення сутнісного характеру, більшість з яких виконує роль юрид. підґрунтя, нормат. першооснови для ін. конст. положень, включно до положень розд. III і XIII. Цей розділ є змістовим стрижнем Осн. Закону. Значна частина його норм є нормами-принципами, які забезпечують найбільш заг. рівень регулювання. Водночас ці норми за юрид. природою і силою аналогічні ін. конст. нормам і також є нормами прямої дії.

Розд. III «Вибори. Референдум» у розвиток відповідних основ К. л. визначає загальні умови здійснення нар. волевиявлення через форми безпосеред. демократії. Зміст розділу відображає юрид. параметри реалізації ідеї нар. суверенітету, або народовладдя. Він має важливе значення, адже на основі саме його положень унормовується порядок прийняття владних рішень безпосередньо самим народом, здійснення чи не найсуттєвішого з політ, прав гр-н — виборчого права і, нарешті, формування ключових ланок держ. механізму. Положення цього розділу Конституції є основою механізмів як безпосередньої, так і представн. демократії. Зміст розд. XIII «Внесення змін до Конституції України» засвідчує фундам. характер Осн. Закону, його найвищу силу. При цьому особливий, жорсткий порядок зміни Конституції є одним із свідчень її юрид. сили. Співвіднесеність положень розд. XIII Конституції з явищем К. л. має своєрідне інструм. значення: він містить положення, за яким законопроект про внесення змін до розд. І, III і XIII має бути затверджений всеукр. референдумом. Це положення конкретизує вимогу ст. 5 Конституції, за якою право визначати і змінювати К. л. в Україні належить виключно народові. У Конституції викладено застереження щодо заборони утворення і діяльності політ, партій та громад, орг-цій, програмні цілі або дії яких спрямовані, зокрема, на «зміну конституційного ладу насильницьким шляхом» (ст. 37).

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази