Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow льв-лю arrow ЛЮДКЕВИЧ
   

ЛЮДКЕВИЧ

Станіслав Пилипович (24.І 1879. м. Ярослав, тепер ПНР — 10.ІХ 1979, Львів) — укр. рад. композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, музично-громадський діяч, нар. арт. СРСР (з 1969), Герой Соціалістичної Праці (1979). В 1898—1907 навчався на філос. ф-ті Львівського ун-ту. Теорію композиції вивчав самостійно, а також у М. Солтиса (Львів), О. Цемлінського і Г. Греденера (Відень). З 1901 працював учителем (Львів, Перемишль), редагував журн. "Артистичний вісник" (1905—1907). В 1906—07 склав разом з О. Роздольським зб. "Галицько-руські народні мелодії". В 1916 опублікував збірку "Мелодії українських народних пісень з Поділля й Холмщини". Л. брав активну участь в організації Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові (в 1910—15 — його директор, з 1919—викладач теор. дисциплін та інспектор філіалів). Працював з хорами "Бонн", "Бандурист", "Сурма". Після возз'єднання укр. земель у єдиній Укр. Рад. державі (1939) Л.— професор і зав. кафедрою теорії та композиції Львівської консерваторії ім. М. В. Лисенка, одночасно (1939— 51) — ст. наук. співробітник Львів. філіалу ін-ту фольклору АН УРСР. Творчість Л. перейнята ідеями революц. боротьби, громадян. пафосом, позначена масштабністю образного мислення й виразним нац. колоритом. У його доробку чільне місце займають монументальні вокально-симф. твори на тексти Т. Шевченка — кантата-симфонія "Кавказ", присвячена рос. революціонерам (1902—1913), кантата "Заповіт" (1934, 2-а ред., 1955) — та І. Франка — кантата "Наймит" (1941). Серед ін. вокально-інструм. творів кантатного типу —"Вічний революціонер" (1898), "Останній бій" (1914), "Вільній Україні" (1912—14, нова ред., 1939), "Конкістадори" (1941). Симф. музика Л. має програмний характер: "Прикарпатська симфонія" (1952), "Галицька рапсодія" (1928), симф. поеми "Каменярі" (1926, 2-а ред., 1956), "Веснянки" (1935), "Дніпро" (1947), "Пісня юнаків" (1948), "Не забудь юних днів" (1956), "Наше море" (1957), "Мойсей" (1962), "Чакона" (1964). Л.— автор опери "Довбуш" (1955), 2 фп. та скрипкового концертів, численних хорових композицій на тексти Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича, М. Рильського га ін.. обробок нар. пісень ("Гагілка", "Ой Морозе, Морозенку", "Бодай ся когут знудив", "Про Бондарівну"), солоспівів ("Спи, дитинко моя"). Серед музикознавчих праць Л.— теор. дослідження, істор. розвідки, публіцистика. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, ін. орденами, медалями. Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1964.

Тв.: Дослідження і статті. К., 1976.

Літ.: Загайкевич M. С. П. Людкевич. К., 1957; Кос-Анатольський А. С. П. Людкевич. К., 1951; Павлишин С. Станіслав Людкевич. К. 1974; Творчість С. Людкевича. К., 1979.

М. П. Загайкевич.

Людкевич - leksika.com.ua