Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОРКУНОВ
   

КОРКУНОВ

Микола Михайлович [14(26).IV 1853, Санкт-Петербург - 27.ХІ(10.ХІІ) 1904] -рос. правознавець, доктор держ. права і професор з 1894. Закін. 1874 юрид. ф-т Петерб. ун-ту, був залишений при ньому стипендіатом для підготовки до професорського звання. 1876 склав магістер. екзамен і перейшов на службу до Олександрів, ліцею (Петербург), де викладав енциклопедію права, поліц. право, рос. держ. право і держ. право європ. держав. Водночас викладав у Військ.-юрид. академії. Від 1878 читав лекції у Петерб. ун-ті, де 1893 його було затверджено в. о. екстраординарного професора. 1894 юрид. ф-т ун-ту присвоїв К. ступінь доктора держ. права за працю «Указ і закон». У лютому 1894 К. призначено ординар, професором кафедри держ. права. 1897 він через хворобу залишив службу. К. надавав особливого значення вивченню правових явищ. При цьому звертав увагу на необхідність використання трьох методів дослідження: історичного, порівняльного і критико-догматичного. Обстоював потребу створення заг. теорії права (з включенням до неї проблем д-ви). Приєднуючись до юрид. напряму в державознавстві, К. водночас тлумачив питання держ. ладу з поліг, погляду. Був одним із засновників психол. теорії права в Росії. Стояв на позиціях суб'єктивного ідеалізму. Вважав, що суб'єктивні права створюються раніше за правові норми. Однак, на відміну від представників форм.-догмат, юриспруденції, у поняття права включав і правовідносини. Розглядав теорію права як таку, що засн. не на юридичному, а на соціол. позитивізмі. Трактував право як цілковито зумовлене потребами сусп-ва.

Був прихильником юриспруденції інтересів, заснованої Р. Єрингом, вбачав у праві розмежу

Коркунов М.М. - leksika.com.ua

вання інтересів, «належний порядок суспільних відносин». Д-ву К. визначав як «громадський союз, що є самостійним і визнаним примусовим владуванням над вільними людьми», де провідну роль відіграє держ. влада. Основами законослухняності вчений вважав почуття законності й підпорядкування діяльності всіх органів влади певним законам. Законність, на думку К., забезпечується відокремленням зак-ва від управління, відповід. організацією окр. установ, встановленням меж їх влади, належним добором штату тощо. К. запропонував замінити вчення про поділ влади вченням про спільне владування. Під спільним владуванням він розумів: 1) поділ окр. функцій між різними органами; 2) спільне виконання однієї і тієї ж функції кількома органами; 3) виконання різних функцій одним органом, але в неоднаковому порядку.

Певне значення для розвитку юрид. науки мали ідеї К. про відносну самостійність особистості в сусп-ві, про роль психол. факторів у функціонуванні держ.-правових інститутів. Осн. праці К.: «Порівняльний нарис державного права іноземних держав. Ч. 1. Держава та її елементи» (1890), «Суспільне значення права» (1892), «Російське державне право» (т. 1—2, 1894), «Історія філософії права. Посібник до лекцій» (1896), «Лекції із загальної теорії права» (1904).

Літ.: Зорькин В. Д. Позитивист, теория права в России. М., 1978; Экимов А. И. Коркунов. М., 1983.

В. І. Тимошенко.