Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУДОВА ВЛАДА
   

СУДОВА ВЛАДА

— одна з гілок державної влади, осн. завданням якої є здійснення правосуддя. Виникла разом з появою первіс. форм права з огляду на об'єктивну потребу у розв'язанні прав, конфліктів. У первісному сусп-ві С. в. належала всьому роду, племені й здійснювалася старійшинами як найавторитетнішими його членами. У своєму розвитку С. в. пройшла ряд етапів, які в різні епохи пов'язувалися з правом здійснювати суд. функції окремою особою — суд князя, царя, імператора, султана, рабовласника, патримоніальний суд, суд сюзерена, поміщика; родовою аристократією — ареопаг у Давніх Афінах; громадою — суд громади, народне віче; представниками станів — станові суди (торгові, комерційні); окр. відомствами — система приказів у Моск. державі 16—18 ст., відомчий арбітраж у СРСР; реліг. організаціями — церковні суди, канонічні суди, шаріатський суд та ін. У сучасному розумінні С. в. на нац. рівні є функцією держ. влади, що здійснюється в інтересах всього сусп-ва і виступає однією з форм реалізації суверенітету державного. С. в. функціонує виключно в межах принципу правомірності, вступає у дію лише за наявності прав, спору та за ініціативою суб'єкта, права якого порушено. Специфікою С. в. є її повна концентрація «в руках» того органу правосуддя (судді чи суду), який здійснює провадження у конкр. судовій справі. В крим. судочинстві С. в. реалізується як у процесі розгляду і вирішення справи, так і на досуд. стадіях, п ід час вирішення питань щодо обмеження конст. прав і свобод особи. Обов'язковою умовою функціонування С. в. є забезпечення незалежності її діяльності та самостійності у вирішенні питань внутр. організації адміністрування в судах. Здійснення правосуддя є основною, але не єдиною функцією С. в. В окр. країнах на органи С. в. покладаються також ін. функції (напр., ведення реєстру підприємств та організацій). Зокрема, спец. торг, реєстр суб'єктів підприємництва ведеться: у Франції — торг, судами, а в місцевостях, де їх немає, — судами заг. юрисдикції; в Німеччині — судами заг. юрисдикції, в окр. штатах США — також суд. органами.

В Україні С. в. є обов'язковим елементом держ. влади. Вона взаємодіє із законод. і викон. владою на засадах принципу поділу влади. С. в. не може мати ні повноважень, ні засобів для оцінки держ. політики, що реалізується парламентом, президентом та урядом, водночас саме вона повинна мати всю необхідну владу для захисту прав і свобод особи, вирішення прав, спорів та забезпечення додержання конституційності всіх прав, актів у д-ві. Найважливіше завдання С. в. полягає у тому, щоб шляхом розгляду та вирішення прав, спорів забезпечити баланс свободи в сусп-ві з обов'язком виконання законів. Органи С. в., якими є суди, здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у д-ві (ст. 6, 124 Конституції). Безпосеред. суб'єктами реалізації С. в. згідно з положеннями Конституції визнаються професійні судді, народні засідателі й присяжні, які здійснюють правосуддя від імені Укр. народу.

Відповідно до зак-ва України С. в. реалізується у формі розгляду суд. справ, забезпечення прав, свобод та закон, інтересів фіз. і юрид. осіб на досуд. стадіях, здійснення перегляду суд. рішень, вирішення питань, пов'язаних з їх виконанням, проведення конституційного контролю та участі ВС України у процедурах дострок. припинення повноважень Президента України. Судді як носії С. в. на засадах самоврядування беруть участь у формуванні Вищої ради юстиції, КС України та кваліфікац. комісій. Див. також Влада.

Літ.: Аннерс Э. История европ. права. М., 1996; Стецовский Ю. И. Судеб, власть. М., 1999; Крим, процес України. X., 2000; Прав, системы стран мира. М., 2001; Никеров Г. И. Судеб, власть в прав, гос-ве (Опыт сравнительного исследования). «Гос-во и право», 2001, № 3; Бородін І. Суд. влада у теорії поділу влад. «Право України», 2002, № 10.

М. І. Сірий.

 

Схожі за змістом слова та фрази