Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ніз-новак arrow НІКАРАГУА
   

НІКАРАГУА

Республіка Нікарагуа — держава в Центр. Америці. На Сх. омивається водами Карибського м., на Пд. Зх.— Тихого ок. В адм. відношенні поділяється на 16 департаментів і 1 територію. Державний лад. Н.— республіка. З вересня 1979 найвищим органом влади є Уряд нац. відродження. Його діяльність координує Керівна рада — колегіальний орган у складі 5 осіб. У травні 1980 створено також Держ. раду республіки у складі 47 представників політ., громад., профспілкових та ін. орг-цій.

Природа. Узбережну частину Карибського м. займає алювіальна низовина — Москітовий берег. У внутр. районах країни підноситься нагір'я заввишки до 2438 м, на Зх.— тектонічна западина з великими озерами Нікарагуа та Манагуа. Вузька рівнинна смуга Тихоокеанського узбережжя з Пн. Сх. оточена пасмом діючих і згаслих вулканів (найбільший діючий вулкан — Ель-В'єхо, вис. 1780 м). Часто бувають землетруси. Поклади золота, срібла, мідної, свинцево-цинкової руд, нафти. Клімат тропічний. Пересічна річна т-ра на низовині від +25 до +28°, в горах — від +16 до +18°. Опадів від 2—4 тис. мм до 6,5 тис. мм на рік. Річки багатоводні, найбільша з них — Ріо-Гранде. Понад 50% площі країни — під лісами. Для внутр. районів характерна савана.

Населення. Бл. 85% нас. становлять нікарагуанці. Переважно в лісних зонах живуть індіан. племена. Пересічна густота нас.— понад 16 чол. на 1 км2 (1978). Міське населення становить 48%. Найбільші міста: Манагуа, Леон, Гранада.

Історія. Здавна тер. Н. населяли індіанські племена, гол. чин. чибча, ацтеки, тольтеки. Узбережжя сучас. Н. відкрив X. Колумб 16. IX 1502. В 1524 ісп. завойовники перетворили Н. на свою колонію. В 1573 Н. було включено до генерал-капітанства Гватемала, а 1823 ввійшла до Федерації Об'єднаних провінцій Центр. Америки. В 1838 Н. проголосила незалежність. З серед. 19 ст. в країну почав проникати амер. капітал. У 1855—60 Н. окупували амер. війська. В 1893 уряд лібералів провів у країні ряд бурж. реформ, зокрема було запроваджено заг. виборче право. В 1911 США шляхом інтервенції вдалося повалити уряд Н. і окупувати країну (1912—33). З липня 1927 в Н. розгорнулася нац.-визвольна боротьба під керівництвом А. Сандіно, яка завершилася перемогою патріотів і виведенням військ США. Але в лютому 1934 команд, нац. гвардією А. Сомоса з допомогою США організував убивство А. Сандіно і 1936 здійснив держ. переворот. У країні було встановлено військ.-поліцейську тиранію сім'ї Сомоси. В зовн. політиці уряд Сомоси йшов у фарватері агресивної політики США (участь у контрреволюц. перевороті в Гватемалі 1954, у придушенні гватемальської революції, у вторгненні в Домініканську Республіку 1965). З поч. 60-х рр. у країні розгорнувся широкий робітн. і демократичний рух. У 1961 було створено Сандіністський фронт нац. визволення (СФНВ), програма якого передбачала повалення тиранії Сомоси і створення уряду нац. єдності. СФНВ став провідною політ. і військ. силою народу Н. в боротьбі проти режиму Сомоси. Демократичний союз визволення, створений 1974, об'єднав ведучі опозиційні партії країни, 1978 було створено Широкий фронт опозиції. В 1979 засн. Патріотичний фронт і Рух єдиного народу — орг-ції, що вели боротьбу під керівництвом СФНВ. Диктатура Сомоси опинилася в повній ізоляції і спиралася лише на допомогу США. В серпні 1978 почалося нар. повстання, яке охопило всю країну. 19.VII 1979 нар. революція перемогла, диктатуру А. Сомоси було повалено. Влада в країні перейшла до Уряду національного відродження, що об'єднав усі соціальні верстви і політ. угруповання, які підтримують революцію, ведучою силою уряду є СФНВ. Протягом 1979—80 в країні було націоналізовано банки, проведено часткову грош. реформу, встановлено монополію зовн. торгівлі. З 18.IX 1979 нормалізовано дипломатичні відносини між Н. і СРСР (встановлено 1944). В 1980 укладено торговельну угоду, угоди про екон. і тех. співробітництво, культур. і наук. співробітництво, консульську конвенцію між обома країнами. Н. підтримує неприєднання рух.

Є. Г. Лапшев.

Політичні партії, профспілки. Сандіністський фронт національного визволення, засн. 1961. Об'єднує широкі верстви трудящих — робітників, селян, студентство, прогресивну інтелігенцію. Незалежна ліберальна партія, засн. 1941. Виражає інтереси дрібної буржуазії та інтелігенції. Соціал християнська партія, засн. 1957. Виражає інтереси серед. верств буржуазії. Нікарагуанський демократичний рух, засн. 1978. Виражає інтереси великої нац. буржуазії. Консервативна партія Н., засн. в серед. 19 ст. Партія великих землевласників. Сандіністський проф-центр трудящих ім. Хосе Беніто Ескодара, засн. 1979. Загальна конфедерація праці (незалежна), засн. 1953. Асоціація сільських трудящих, засн. 1976. Комітети сандіністського захисту, засн. в липні 1979.

Господарство. Н.— слаборозвинута в економічному відношенні країна. Після перемоги революції 1979 новий уряд країни експропріював землі та ін. маєтність, які належали диктатору Сомосі та його прислужникам, націоналізував природні багатства країни. Згідно з діючим Надзвичайним планом активізації екон. діяльності 62% держ. бюджету країни виділено на житл. буд-во, освіту і охорону здоров'я, встановлено сталі ціни на осн. продукти харчування, зростає частка держ. сектору у пром-сті (бл. 40% у 1980 проти 15% у 1978) тощо. Але в багатьох галузях г-ва ще значні позиції посідає іноз. капітал. Основа економіки — с. г., в якому зайнята більша частина самодіяльного населення. Створюються перші кооперативи, проте гол. роль продовжує відігравати приватний сектор, який дає 75% валютних надходжень країни. На експорт вирощують (збір, тис. т, 1978): бавовник — 144 (волокно), каву — 60, банани — 157; для власного споживання — кукурудзу — 209, сорго — 58, квасолю — 51 та ін. Тваринництво в основному пасовищне. Розводять (поголів'я, млн., 1977): велику рогату худобу — бл. З і свиней — 0,6. Заготівлі деревини цінних порід дерев (червоного, палісандрового та ін.). На узбережжі — рибальство, мор. промисли. Пром-сть розвинута слабо. Видобувають (1976): золото (1,4 т), срібло (1,8 т), мідну (0,7 тис. т) та свинцево-цинкову (17,2 тис. т) руди, нафту. Провідні галузі обробної пром-сті — харч. та легка (гол. чин. текст, і взут.). Невеликі підприємства металообр., хім., фарм., цем., паперової, деревообр. галузей. Поблизу Манагуа — нафтопереробний з-д. У 1977 було вироблено бл. 680 млн. кВт - год електроенергії. Гол. пром. центри: Манагуа, Леон та Масая. Довж. з-ць — 373 км, автошляхів — 12,5 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям— 1,6 тис. км. Мор. порти: Корінто, Блуфілдс, Сан-Хуан-дель-Сур. З Н. вивозять бавовник та бавовникове насіння, каву, м'ясо, цукор, деревину, мінеральну сировину; довозять машини і устаткування, готові вироби, сировину тощо. Осн. Торг. партнери — США, країни Латинської Америки. Грош. одиниця — кордоба. 10 кордоб = 1 дол. США (вересень 1979).

О. І. Полиса.

Медичне обслуговування. В 1975 в Н. було 4,7 тис. лікарняних ліжок (22 ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомогу 1976 подавали 1,4 тис. лікарів (6,6 лікаря на 10 тис. ж.), 1975 працювали 350 зубних лікарів, 481 фармацевт. Лікарів готують на мед. ф-ті Нац. автономного ун-ту Н. в Леоні та в мед. коледжі в Манагуа.

А. М. Сточик.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. За диктатури А. Сомоси освіта перебувала в занепаді. В 1978—79 бл. 70% нас. країни, а в сільс. місцевості понад 90% були неписьменні. Формально поч. школа (строк навчання — 6 років) була обов'язковою і безплатною для дітей віком від 7 до 13 років. Після перемоги нар. революції з 1979 запроваджується заг. обов'язкове поч. навчання, серед. освіта [строк навчання у серед. школі 5 (3 + 2) або 6 (3 + 3) років] стала безплатною. В країні створюється нова демократична система освіти. Розгорнуто нац. кампанію по ліквідації неписьменності, завдяки чому процент неписьменних знизився до 15 (1981). Вузи: Нац. автономний ун-т Н. у м. Леоні (засн. 1812; 1977/78 навч. р. 14,9 тис. студентів), Нікарагуанське відділення Ун-ту Центр. Америки в м. Манагуа (засн. 1961; 1977/78 навч. р. 4,1 тис. студентів), університет у Манагуа (засн. 1976). Наук. установи: Нікарагуанська академія мов (засн. 1928), Академія географії та історії (засн. 1934), Нац. академія філософії (засн. 1964), Геол. служба, Ін-т с. г., усі — в Манагуа. Нац. б-ка в Манагуа, Центр. б-ка ун-ту і Муніципальна б-ка — в Леоні. Нац. музей у Манагуа (засн. 1896), музей "Тендері" в м. Масая.

В. 3. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1980 в Н. видавалося

5 газет і 1 журнал. Найзначніші газети: "Барикада", з 1979 — офіційний орган Сандіністського фронту нац. визволення (СФНВ), "Пренса" ("Преса", з 1926), "Нуево діаріо" ("Нова газета", з 1980), усі — щоденні. Щотижневий журнал "Подер сандініста" ("Сандіністська влада", з 1979) — офіц. орган СФНВ. Урядове інформ. агентство Нуева Нікарагуа засн. 1979. Радіостанції: "Голос Нікарагуа" — урядова, засн. 1979; "Радіо Сандіно" — радіостанція СФНВ, засн. 1978. Телебачення з 1956. Сандіністська система телебачення засн. 1979. Література Н. почала розвиватися ісп. мовою з 2-ї пол. 16 ст., після приходу іспанців у Центр. Америку. Першою літ. пам'яткою вважають "Історію Нікарагуа" Фернандеса де Ов'єдо-і-Вальдеса (кін. 16 ст.). В кін. 18 ст. з наук.-популярними творами і політ. статтями виступали М. Ларрайнага і Р. Ф. Осехо. Війна за незалежність іспанських колоній в Америці 1810—26 дала поштовх розвиткові л-ри в країні. Збірка пісень і сатир учасника цієї війни Ф. Кіньйонеса Сунсіна ("Поезії", 1826) поклала початок романтизму в л-рі Н., який панував до кін. 19 ст. Його представляли також А. Арагон, Л. А. Вілья, К. Діас та ін. В прозі кін. 19 ст. утверджується костумбризм (романи Г. Гусмана, нариси X. Д. Гамеса, А. Флетеса Баланьйоса). Поет Рубен Даріо в кін. 19 ст. заклав основи іспано-амер. модернізму. Пошук національно-самобутніх шляхів розвитку мистецтва, протистояння північноамер. культур. експансіонізмові поєднувалися в його творчості з поетикою західноєвроп. модернізму. Нікарагуанські "рубендаристи" (X. Р. Авілес, X. Р. Герра та ін.) засвоювали переважно песимістичні мотиви поезії Рубена Даріо. Проте у віршах Сантьяго Аргуельйо з'являються оптимістичні громадян. мотиви. На поч. 20 ст. виник пізньоромантичний напрям з ухилом до інтимної лірики (Солон Аргуельйо, X. Т. Оліварес, X. А. Сальгадо, С. Сакаса). Антиімперіалістична тема звучала в романах Е. Роблето (н. 1892), у віршах С. де ла Сельви (1893—1960). Після встановлення в 30-х рр. диктатури родини Сомоси було ув'язнено і фізично знищено багатьох прогресивних літераторів — поетів Е. Кастро, А. Кортеса, Р. Лопеса Переса. В партизан. боротьбі з армією Сомоси загинув молодий поет Л. Ругама. В еміграції померли С. де ла Сельва, А Пальяйс. Незважаючи на переслідування, боротьбу за демократичні свободи продовжували Г. Алеман Боланьйос, П. Антоніо Куадра, X. Пасос, X. Коронель Утречо. Проти амер. експансії виступали Е. Карденаль, Е. Мехія Санчес, К. Мартінес Рівас та ін., твори яких виходили нелегально або анонімно. В 1963 видано антологію нікарагуанських поетів. Знищення Сандіністським фронтом нац. визволення режиму Сомоси відкрило широкі можливості для розвитку л-ри. Найвідоміші поети 70-х рр.: Дж. Беллі, Е. Ільєскас, К. Перес Алонсо, Е. Гутьєррес, Фанор Тельєс, Хуліо Вальє-Кастільйо. В перекладі укр. мовою видано "Вибране" Р. Даріо (К., 1968) та патріотичні вірші Дж. Беллі (журн. "Всесвіт", 1980. № 3).

В. С. Харитонов.

Архітектура та образотворче мистецтво. За колоніальних часів для міст Н. характерна прямокутна сітка вулиць, озеленені площі, одноповерхові будинки з внутр. подвір'ями. Церкви 17—19 ст.— прямокутні в плані, з елементами стилю барокко (собор у Леоні, 1747—1825), пізніше — класицизму (церква Сан-Франсіско в Грана-ді, 1862). В м. Манагуа будівлі неокласичної і сучас. архітектури (арх. П. Дамбах та ін.). Давні індіан. культури Н. перебували під впливом цивілізацій Мексіки, Колумбії та Панами. Збереглися петрогліфи, круглі кам'яні стовпи з рельєфами, статуї і статуетки, вази з кераміки тощо. Серед сучас. митців: живописець А. Алонсо Рочі, різьбяр X. Амадор Ліра, гравер С. Бараона. Поширені різні види нар. мист.: різьблення на дереві, кераміка, вишивання.

Літ.: Гонионский С. А. Сандино. М.( 1965: Леонов Н. С. Очерки новой и новейшей истории стран Центральной Америки. М., 1975: Булычев И. М. Никарагуа на пути национального возрождения. М., 1980: Мамонтов С. П. Испаноязычная литература стран Латинской Америки в XX в. М., 1972: Латинская Америка. Справочник. М.. 1976.

Нікарагуа - leksika.com.uaНікарагуа - leksika.com.uaНікарагуа - leksika.com.uaНікарагуа - leksika.com.uaНікарагуа - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази