Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНВЕНЦІЯ ПРО СКОРОЧЕННЯ ВИПАДКІВ МНОЖИННОГО ГРОМАДЯНСТВА І ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК У ВИПАДКАХ МНОЖИННО
   

КОНВЕНЦІЯ ПРО СКОРОЧЕННЯ ВИПАДКІВ МНОЖИННОГО ГРОМАДЯНСТВА І ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК У ВИПАДКАХ МНОЖИННО

— міжнар.-правовий документ, прийнятий державами — членами Ради Європи (РЄ) 6.V 1963 у м. Страсбурзі (Франція). Набула чинності 28.III 1968. Станом на 2000 учасницями Конвенції є 15 держав (Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Італія, Іспанія, Люксембург, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Франція, Швеція). Складається з преамбули та 13 статей, об'єднаних у 4 глави, а також Додатку. Конвенція спрямована на скорочення випадків множин, громадянства та врегулювання питань виконання особами з множин, громадянством військового обов 'язку. Визнаючи множинне громадянство, розглядає його та його правові результати як негативну колізію між зак-вом кількох держав. У гл. І «Скорочення випадків множинного громадянства» врегульовано порядок припинення одного з громадянств біпатрида або поліпатрида. Так, відповідно до п. 1 ст. 1, повнолітні особи договірної сторони, які на основі вільного волевиявлення шляхом натуралізації, оптації чи поновлення громадянства набули громадянство ін. договірної сторони, попереднє громадянство втрачають. Аналогічна норма поширюється і на неповноліт. осіб. У ст. 2 передбачено негат. оптацію біпатридів та поліпатридів: особа, яка має громадянство двох або більше договірних сторін, може відмовитися від одного (або більше) з цих громадянств за згодою договірної сторони, від громадянства якої вона має намір відмовитися. Договірна сторона, від громадянства якої особа бажає відмовитися, не вимагає сплати за це будь-якого спец, податку чи збору (ст. 3). У главі II врегульовано порядок виконання (чи зарахування виконання) військ, обов'язку біпатридами та поліпатридами. Заг. правила виконання військ, обов'язку такі: біпатрид чи поліпатрид зобов'язаний виконувати військ, обов'язок лише щодо однієї з держав, які є сторонами Конвенції, у громадянстві яких він перебуває; біпатрид чи поліпатрид зобов'язаний виконувати військ, обов'язок щодо сторони, на тер. якої він звичайно проживає; біпатрид чи поліпатрид, який не проживає на території жодної з держав свого громадянства, може виконати свій військ, обов'язок на території будь-якої договір, сторони, гр-нином якої він є; біпатрид чи поліпатрид, який виконав військ, обов'язок стосовно однієї з держав свого громадянства у порядку, визначеному її зак-вом, вважається таким, що виконав свій військ, обов'язок стосовно будь-якої ін. д-ви (чи держав), гр-нином яких він також є. Оскільки глави І та II різняться за предметом регулювання (у першій ідеться про скорочення множин, громадянства, а в другій — про врегулювання його наслідків), у Конвенції передбачено гнучкий механізм її застосування:

1) Кожна договірна сторона застосовує положення глав І і II. При цьому розуміється, однак, що кожна договірна сторона може заявити в момент ратифікації, прийняття чи приєднання до Конвенції, що вона виконуватиме лише положення гл. II. У такому випадку положення гл. І не застосовуватимуться стосовно даної сторони.

2) Кожна договірна сторона, яка застосовує положення першого підпункту п. 1 ст. 7, може заявити в момент підписання чи здачі на збереження ратифікац. грамоти або док-та про прийняття чи приєднання, що вона застосовуватиме положення гл. II лише стосовно договірних сторін, які застосовують положення глав І і II. У цьому випадку положення гл. II не застосовуватимуться у відносинах між стороною, яка робить под. заяву, і стороною, яка застосовує другий підпункт п. 1 ст. 7.

У гл. 4 йдеться про порядок внесення застережень до Конвенції, порядок її підписання, набуття чинності та приєднання до неї. У Додатку до Конвенції вміщено застереження, які д-ви зробили під час підписання Конвенції або здачі на зберігання ратифікац. грамоти чи документа про прийняття чи приєднання. 1977 у Страсбурзі підписано Протокол, яким внесено зміни у глави І та II Конвенції, а також у порядок її застосування. Тоді ж підписано Додатковий протокол до Конвенції. Відповідно до ст. 1 Дод. протоколу, договірні сторони зобов'язуються повідомляти одна одну про кожен випадок набуття громадянства повнолітньою чи неповноліт. особою, котра є гр-нином цієї д-ви, який мав місце відповідно до умов ст. 1 Конвенції. Визначено порядок обміну такою інформацією між державами — членами РЄ та д-вами, що приєдналися до Конвенції. Так, будь-яка з них може відмовитися від надання інформації про місце проживання особи, що набула ін. громадянство. Підписаний 1993 Другий протокол вніс до ст. 1 Конвенції три нові пункти: про збереження особою громадянства країни її походження у разі, якщо вона набуває громадянство договірної сторони, на території якої вона народилася і проживає або проживала протягом часу, який розпочався до досягнення нею 18 років; про збереження одним із подружжя громадянства д-ви його походження, якщо він чи вона набуває громадянство іншого з подружжя; збереження неповноліт. особою громадянства д-ви її походження, яка набуває громадянство одного з батьків — громадян різних договірних сторін. Таким чином, Протокол 1993 започаткував ставлення до множин, громадянства як до позит. колізії у зак-вах про

громадянство держав.

В. П. Суботенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази