Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОРОЛЕНКО
   

КОРОЛЕНКО

Володимир Галактіонович [15(27).УІІ 1853, Житомир - 25.ХІІ 1921, Полтава] — укр. і рос. письменник, публіцист, громад, діяч, почес. академік Петерб. АН з 1900. Закін. 1870 Рівн. реальне уч-ще, навч. 1871—74 у Петерб. технол. ін-ті, а 1874-76 - у Петровській землероб, та лісовій академії (Москва). Захоплювався народництвом (належав до «лавристів»). 1876 за подання колект. студ. протесту був виключений з академії і висланий на рік до Кронштадта під поліц. нагляд. Після повернення продовжив навчання, але вже в Петерб. гірничому ін-ті. В 1879-81 за ліберальні погляди неодноразово заарештовувався, відбував заслання в різних місцевостях Європ. Росії, на Уралі, в Якутії.

КОРОЛЕНКО В.Г. - leksika.com.ua

1878 К. розпочав літ. творчість як журналіст газети «Новости», 1879 опублікував перше оповідання «Епізоди з життя "шукача"». Оповідання та нариси 80—90-х рр. 19 ст. принесли К. заг. визнання у тогочас. л-рі. Повісті та оповідання К. «Чудна», «Сон Макара», «Убивець», «Яшко», «Сліпий музикант», «Без язика» та ін. стали справжніми літ. явищами. Яскраво виражені в його творах і політ.-правові реалії того часу. Зокрема, у нарисі «Бійка в домі» (1894) показано події в англ. парламенті, свідком яких був автор.

В 90-х рр. К. уславився в Рос. імперії як публіцист, а по суті — як правозахисник. Він рішуче виступив на захист селян Нижегородської губернії, що т яжко потерпали від голоду (цикл нарисів «У голодний рік», 1892), кустарів («Павловські нариси», 1894), викривав зловживання з боку цар. урядовців. Резонансні публіцистичні заклики К. поєднував із практ. діяльністю щодо створення безкоштовних їдалень для голодуючих. Прагнення захистити права жертв поліц. та судової сваволі виявилося у позиції К. щодо «Мултанської справи» (1895—96) й особливо «Справи Бейліса» (1913). У першому випадку він виступив на захист удмуртських селян, які безпідставно звинувачувались у ритуальному вбивстві, у другому — на захист прикажчика єврея М. Бейліса, також звинуваченого у ритуальному вбивстві. З 1900 К. мешкав у Полтаві, де мав можливість спостерігати перипетії нац.-визв. та соціальної боротьби в Україні. Обстоював рівні права всіх рас, націй і народностей, зокрема вимагав зрівняння негрів у правах з білими у США. 1902 разом з А. П. Чеховим відмовився від звання почесного академіка на знак протесту проти визнання незаконними виборів О. М. Горького почес. членом Петерб. АН. Активно виступав проти євр. погромів, незакон. розправ над селянами під час рос. революції 1905—07. Високою громадян, мужністю і закликом досягти правового захисту особи пройнятий цикл статей К. «Сорочинська трагедія» (1907), в якому зображено злочинну позасуд. розправу каральної експедиції над селянами. К. звинуватив начальника експедиції Філонова у вбивствах селян і вимагав суду над ним. К. — один з найпослідовніших борців свого часу за скасування смертної кари. У своїх публіцистичних працях 1910—11 викривав вади правосуддя у Рос. імперії і вимагав не застосовувати до цив. гр-н військ.-польові суди. Аналізував суд. систему та суд. практику Росії, був учасником багатьох суд. процесів, дійшов висновку про неможливість правосуддя в країні поліц. сваволі (стаття «Про суд, захист і пресу» та ін.). Авторитет К. як громад, діяча, захисника громадян, прав, що рішуче й мужньо протестував проти будь-якого беззаконня і сваволі, був величезним. Напередодні рев. подій 1917 багато сучасників одностайно називали його «совістю країни». Похилий вік і пряма загроза особистому життю під час громадян, війни не змінили життєвих принципів К. Він виступав проти злочин, насильства над особою, жорстоких розправ, скоюваних протиборствуючими сторонами, протестував проти розправ, що їх чинили більшовицькі, Денікін., Петлюр, війська, мужньо прагнув рятувати від страти невинних людей. Чимало полтавців у роки громадян, лихоліття завдячували життям К. Певним підсумком непримиренної до беззаконня життєвої позиції К. став його протест проти розгулу «червоного терору», «надзвичайщини», позасуд. розправ, свідком яких він був в Україні (відомі листи К. до А. В. Луначарського 1920, вперше опубліковані у Франції 1922). Життя, творчість та громад, діяльність К. і сьогодні є взірцем громадян, позиції, послідовного захисту прав і свобод людини.

Тв.: Поли. собр. соч. X.—Полтава, 1922—29; Твори, т. 1—3. К.. 1923; Твори, т. 1-4. К., 1953-54; Собр. соч., т. 1-10. М., 1953-56.

Літ.: Бойко І. 3. Короленко і Україна: Бібліогр. покажчик. К., 1957; Ігнатенко Г. Г. Володимир Короленко. К., 1986; Негретое П. И. В. Г. Короленко: Летопись жизни и творчества, 1917-1921. М„ 1990; Логинов В. М. О Короленко и л-ре. М., 1991.

О. Н. Ярмиш, О. М. Головко.

 

Схожі за змістом слова та фрази