Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО НА СТРАЙК
   

ПРАВО НА СТРАЙК

— конст. право гр-н (ст. 44 Конституції України). Застосовується як крайній засіб вирішення колект. трудового спору (конфлікту). Порядок реалізації цього права регулюється Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (1998). У ньому страйк визначається як тимчасове колект. добровільне припинення роботи (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) працівниками підприємства, установи, організації (структур, підрозділу) з метою вирішення труд, спору (конфлікту). Припинення або залишення роботи однією особою закон страйком не визнає. Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стих, лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Проведення страйку забороняється працівникам (за винятком тех. і обслуг овуючого персоналу) органів прокуратури, суду, ЗС України, органів держ. влади, безпеки і правопорядку. Крім того, в разі оголошення надзвичайного стану ВР України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Після закінчення цього строку дальша заборона схвалюється спільним актом ВР України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану заборона на проведення страйків настає автоматично і діє до моменту його відміни, чим дотримується вимога конст. норми щодо необхідності забезпечення нац. безпеки при реалізації П. на с. Конституцією України не передбачається проведення страйку з політ, вимогами. Реалізація права на участь у страйку грунтується на принципі добровільності. Ніхто не може бути змушений до участі або неучасті в страйку. Брати чи не брати участь у страйку — кожен працівник вирішує самостійно. Розрізняють П. на с. і конст. право громадян на проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій (ст. 39 Конституції України). Якщо страйк — це спосіб захисту працівниками своїх екон. і соціальних інтересів, то ін. форми колект. волевиявлення гр-н розглядаються як акції протесту чи підтримки. Учасниками страйку можуть бути тільки працівники підприємств, установ, організацій, а учасниками колект. акцій — будь-хто з гр-н України незалежно від його соціального статусу, іноземці тощо. Участь у страйку працівників не розглядається як порушення труд, дисципліни і не може слугувати підставою для притягнення їх до дисциплінар. відповідальності, за винятком страйків, визнаних судом незаконними. Страйк може бути розпочатий лише у разі поперед, розгляду труд, спору (конфлікту) суб'єктами примирення (примирна комісія, незалежний посередник, трудовий арбітраж). У всіх випадках проведення страйку власник або уповноважений ним орган (представник), місц. орган викон. влади або орган місц. самоврядування і орган (особа), що очолює страйк, зобов'язані вжити необхід. заходів до забезпечення під час страйку життєдіяльності підприємства, збереження майна, додержання законності та громад, порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навкол. природ, середовищу. Заборона страйку можлива лише на підставі закону. Рішення про визнання страйку незаконним приймається судом і зобов'язує його учасників припинити або відмінити оголошений страйк, а працівників — приступити до роботи не пізніше наст, доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк. Страйк припиняється, якщо сторони спору (конфлікту) підписали угоду про врегулювання колект. труд, спору (конфлікту), а також у разі прийняття рішення про відміну

або про припинення страйку.

О. В. Бакаев.

 

Схожі за змістом слова та фрази