Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ніз-новак arrow НІМЕЦЬКА ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

НІМЕЦЬКА ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА

НДР — держава в Центральній Європі. Омивається Балтійським м. НДР належить ряд островів (Рюген, Пель, зх. частина о. Узедом та ін.). В адм. відношенні поділяється на 15 округів. На тер. НДР — Західний Берлін, який має особливий політ. статус. Карти див. на окремому аркуші, с. 368—369.

Державний лад. НДР — соціалістич. два. Діючу конституцію прийнято 1968 (з доповненнями 1974). Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган — однопалатна Нар. палата, що складається з 500 депутатів, які обираються населенням строком на 5 років. В ній представлені всі політ. партії і осн. громадські орг-ції НДР. Нар. палата обирає строком на 5 років Держ. раду, яка виконує функції Нар. палати в період між її сесіями. Найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади — Рада міністрів, яку очолює голова. Місц. органами держ. влади в округах, районах, містах, міських районах, общинах і об'єднаннях общин є відповідні нар. представництва.

Природа. Берегова лінія розчленована численними затоками і мілководними лагунами; характерне чергування низьких і обривистих берегів. Рельєф пн. і центр. частин країни рівнинний (Середньоєвропейська рівнина, вис. до 150—200 м), переважають льодовикові й водно-льодовикові форми рельєфу. На Пд. і Пд. Зх.— се-редньовисокі гори Гарц, Тюрін-генський Ліс, пн. схили Рудних гір (з найвищою точкою НДР — г. Фіхтельберг, 1214 м), розчленовані річковими долинами. Корисні копалини: буре вугілля, калійна і кам. солі, каолін, уранова і нікелева руди. Невеликі поклади нафти й газу, залізної, свинцево-цинкової, мідної, поліметалевої руд, кам. вугілля та ін. Клімат помірний, перехідний до континентального, на Пн. і Пн. Сх.—

морський. Пересічна т-ра січня на рівнині від +0,1 до —1,5° (в горах до —5°), липня — від + 16 до +18,5° (в горах до +16°). Опадів 480—650 мм, в горах до 1500 мм на рік. Гол. ріки — Ельба (з прит. Зале, Гафель) і Одра. Багато річок з'єднані каналами (Ельба — Гафель, Гафель — Одер, Одер — Шпре та ін.). На Пн. і в серед. частині країни — багато озер і боліт, найбільші озера — Мюріц, Шверінер-Зе, Плауер-Зе. Переважають підзолисті, бурі й сірі лісові грунти. В сх. і пн. передгір'ях Гарну — чорноземи. Під лісами — бл. 27% тер. країни. На Пн.— масиви соснових лісів, у горах — букові й мішані ліси. Для охорони природи створено заповідники Мюріц, Обергарц та ін.; 17% площі країни оголошено територіями, які охороняються. Населення. Понад 99% нас. становлять німці. На Пд. Сх. країни (округи Котбус і Дрезден) живуть також лужичани, або сорби, та ін. Пересічна густота населення — понад 155 чол. на 1 км2 (1979). Міське населення становить 76%. Найбільші міста: Берлін, Лейпціг, Дрезден, Карл-Маркс-Штадт, Магдебург.

Історія. Після розгрому нім. фашизму в 2-й світовій війні 1939— 45 Сх. Німеччина ввійшла в Рад. зону окупації. Відповідно до рішень Потсдамської конференції 1945 тут було послідовно проведено заходи по демілітаризації, денацифікації і демократизації. У квітні 1946 в результаті об'єднання в Сх. Німеччині комуністичної і с.-д. партій на основі марксизму-ленінізму було створено Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН). Під керівництвом робітн. класу і його авангарду СЄПН у Сх. Німеччині було проведено глибокі революц. перетворення, створено справді демократичні органи самоуправління, конфісковано й передано народу власність воєн. злочинців і монополій, націоналізовано великі підприємства і банки, проведено агр. реформу. В зх. зоні окупації США, Великобританія і Франція, порушивши Потсдамські угоди, в союзі з великими нім. капіталістами і юнкерами взяли курс на відродження нім. мілітаризму і розкол Німеччини. Завершенням цієї політики було утворення у вересні 1949 сепаратної зх.-нім. д-ви — Федеративної Республіки Німеччини. 7.Х 1949 Нім. Нар. рада проголосила Нім. Демократичну Республіку. Нар. раду було перетворено на тимчасову Нар. палату, яка прийняла Конституцію НДР. 10.Х 1949 уряд СРСР передав тимчасовому урядові НДР функції керівництва, що належали до цього Рад. Військ. адміністрації. 15.Х 1949 СРСР першим визнав НДР. З утворенням НДР у ній разом із завершенням антифашист.-демократичних перетворень почався процес створення основ соціалізму. II конференція СЄПН (1952) проголосила побудову основ соціалізму гол. завданням НДР. Незважаючи на підривну діяльність зх.-нім. реакц. сил і організацію численних провокацій (у т. ч. контрреволюц. путчу 17.VI

1953), соціалістичне будівництво проводилося успішно. Під час виконання 1-го п'ятирічного плану (1951—55) було закладено основи соціалізму. До кін. 50-х рр. соціалістичний сектор став домінуючим у пром-сті. В 1960 в основному завершилася колективізація с. г. Важливе значення в успіхах НДР мала підтримка, надана їй Рад. Союзом та ін. соціалістич. країнами. В 1950 НДР було прийнято до Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). З 1955 НДР — член Організації Варшавського Договору. З метою забезпечення своїх держ. інтересів, а також безпеки ін. соціалістич. країн і припинення підривної діяльності з Зх. Берліна НДР, за погодженням і схваленням д-в Варшавського договору, здійснила в серпні 1961 заходи щодо зміцнення охорони і контролю на кордоні з Зх. Берліном. VI з'їзд СЄПН (1963) прийняв Програму партії — програму розгорнутого будівництва соціалізму. В 1968 прийнято нову, соціалістичну Конституцію НДр. IX з'їзд СЄПН (1976) прийняв нову Програму партії, затвердив директиви 5-річного плану розвитку нар. г-ва (1976—80). У Програмі ставиться завдання дальшого будівництва розвинутого соціалістичного суспільства і створення тим самим осн. передумов для поступового переходу до комунізму. X з'їзд СЄПН (1981) прийняв план розвитку нар. г-ва на 1981—85. В результаті спільних зусиль соціалістич. д-в було зірвано імперіалістичну політику міжнар. ізоляції НДР. У 1972 між НДР і ФРН було укладено договір, що поклав початок нормалізації відносин між ними на міжнар.-правовій основі. В 1973 НДР було прийнято в ООН. У серпні 1978 згідно з програмою "Інтеркосмос" вперше громадянин НДР, космонавт-дослідник 3. Йєн у складі міжнар. екіпажу, разом з В. Биковським узяв участь у роботі на борту орбітального науково-дослідного комплексу "Салют-6" — "Союз-29" — "Союз-31". Важливу роль у зміцненні міжнар. політ, і екон. позицій НДР відіграють її двосторонні договори про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу з СРСР, УНР, ПНР, НРБ, ЧССР та ін. соціалістичними країнами. Діючий тепер Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і НДР укладено 1975. 5.Х 1979 в Берліні підписано програму спеціалізації і кооперування виробн. між СРСР і НДР до 1990. 27.І 1981 у Москві підписано плач культур. і наук. співробітництва між СРСР і НДР на 1981—85.

В. Н. Гулевич.

Політичні партії, профспілки та інші громадські організації. Соціалістична єдина партія Німеччини, створена 1946. Ліберально- демократична партія Німеччини, засн. 1945. Християнсько-демократичний союз, створений 1945. Демократична селянська партія Німеччини, засн. 1948. Національно- демократична партія Німеччини, засн. 1948. Об'єднання вільних німецьких профспілок, засн. 1946. Входить до ВФП. У 1946 засн. Союз вільної німецької молоді, 1947 — Демократичний жіночий союз Німеччини, 1945 — Культурбунд НДР. Національний фронт НДР, засн. 1949—50.

Народне господарство. НДР — високорозвинута індустр. країна з багатогалузевою пром-стю та інтенсивним с. г., яка входить до числа десяти найрозвинутіших у пром. відношенні д-в світу. Успішний розвиток продуктивних сил у країні став можливим завдяки ліквідації наслідків війни, усуненню диспропорцій у економіці, викликаних поділом Німеччини, удосконаленню галузевої структури нар. г-ва, інтенсивному включенню НДР в систему міжнар. соціалістич. поділу праці. Соціально-екон. перетворення за роки нар. влади — зем. реформа, експропріація майна військ. злочинців і активних нацистів, націоналізація більшої частини великих пром. підприємств, банків і транспорту, створення с.-г. виробничих кооперативів, перехід до загальнодерж. форм планування та ін. — дали змогу уже 1950 більш як половину нац. доходу виробляти на соціалістич. підприємствах. За 1949—78 нац. доход збільшився в 7 разів. У 1978 на соціалістич. сектор припадало 96,4% нац. доходу. Динамічний і стабільний екон. розвиток НДР базується на глибокому й всебічному співробітництві з СРСР та ін. соціалістич. країнами. В рамках РЕВ НДР спеціалізується в таких галузях, як судно- і верстатобудування, с.-г., поліграф., хім. і точне машинобудування, електротех. і електронна пром-сть, виробн. товарів широкого вжитку. Успіхи в галузі матеріального виробн. є основою підвищення матеріального і культурного рівня життя трудящих. За 1979 реальні доходи на душу населення зросли на 3,4%.

Промисловість характеризується наявністю двох секторів: соціалістичного, який складається з держ. (1978 — 96,4%) і кооп. (0,6%) підприємств, і приватного (3,0% підприємств, переважно невеликі ремонтні майстерні, кустарні виробництва). За роки нар. влади здійснено соціалістич. реконструкцію пром-сті, створено ряд нових галузей, зокрема машинобудування. Прискореними темпами розвиваються галузі, які мають найбільший вплив на хід і динаміку наук.-тех. прогресу (електроніка, приладобудування, хім. пром-сть та ін.). Провідне місце займає обробна пром-сть. Гол. її галузь — машинобудування. Особливо розвинуте важке (Берлін, Магдебург, Лейпціг, Ерфурт, Карл-Маркс-Штадт, Плауен та ін.), транспортне (Лейпціг, Потсдам, Айзенах, Баутцен, Герліц, Дессау, Людвігсфельде та ін.), в т. ч. суднобудування (гол. чин. у Ростоку, Варнемюнде, Вісмарі), с.-г. і тракторобудування (Шенебекк, Веймар, Лейпціг), а також електротехніка, електроніка і приладобудування (Берлін, Дрезден, Ерфурт, Потсдам, Франкфурт). Точна механіка і оптика представлені з-дами в Ієні, Дрездені, Ерфурті, Берліні, Карл-Маркс-Штад-ті. Значна частина продукції машинобудування експортується. 2-е місце за обсягом валової продукції належить хім. пром-сті. У зв'язку з недостатньою забезпеченістю сировиною в НДР взято курс на розвиток гол. чин. нафтохімії на базі поставок нафти з СРСР по нафтопроводу "Дружба" (власне видобування не перевищує 200 тис. т на рік). Гол. центри хім. пром-сті: округи Галле і Лейпціг (нафтохімія, азотні добрива, продукти органічного синтезу), Котбус (вугільні брикети, газ, кокс, хім. продукти), Потсдам (штучні волокна), Берлін (фотохімія), Шведт в окрузі Франкфурт (переробка нафти нафтохімія). За роки соціалістич. будівництва практично заново створено металургію. Збудовані металург. комбінат "Ост" в Айзенгюттенштадті, який працює на радянській заліз. руді й польському коксі, цинкоплавильний з-д у Фрайберзі, мідеплавильний комбінат ім. В. Піка в Айслебені; реконструйовано сталеплавильні й прокатні з-ди в Бранденбурзі, Різі, Гредіці, Фрайталі та ін. З галузей легкої пром-сті найбільше значення мають текст. (особливо вовняна) і швейна. Гол. центри: округи Карл Маркс-Штадт, Берлін, сх. частина округу Дрезден і зх. частина округу Ерфурт. Розвинуті також харч., фарфорова (Мейсен), скляна, меблева галузі. Високого технологічного рівня досягла поліграфія (Лейпціг). Електроенергетика НДР базується гол. чин. на бурому вугіллі, за добуванням якого країна займає 1-е місце в світі. Найбільші електростанції — в межах буровугільних басейнів. З допомогою СРСР збудовано ряд АЕС, які працюють на місцевій урановій руді. Добування бурого вугілля (гол. чин. відкритим способом) зосереджено в округах Котбус, Лейпціг і Галле. З ін. галузей гірничодобувної пром-сті виділяється видобування калійних солей (на Пд. Зх. і в передгір'ях Гарцу), руд нікелю (район м. Глаухау), олова, цинку, свинцю (Рудні гори), заліза (Гарц, Тюрінгенський Ліс). Сільське господарство. Частка с. г. в сукупному суспільному продукті НДР становила 9,6% (1978). Соціалістич. сектору належить бл. 95% с.-г. угідь. За 1965—78 капіталовкладення в с. г. і лісове г-во НДР збільшилося з 2,8 млрд. до 5,1 млрд. марок. Гол. виробники продукції — с.-г. виробничі кооперативи, а також нар. маєтки і садівничі виробничі кооперативи. Осн. напрямом розвитку с. г. є його інтенсифікація. В 1978 площа орних земель становила 4,8 млн. га, луків — 1,2 млн. га. С. г. високомеханізо-ване: 1978 в країні налічувалося 139,5 тис. тракторів і понад 13 тис. комбайнів. Гол. його галузь — тваринництво. Поголів'я (тис, 1979): великої рогатої худоби — 5596, свиней — 12132, овець — 1979. Велике значення в цій галузі має перехід до пром. методів виробн., створення великих тваринницьких комплексів. Розвинуте птахівництво.

В рослинництві гол. культури —жито, пшениця, овес, ячмінь, цукр. буряки.

Транспорт. НДР має розвинуту сітку шляхів. Довж. з-ць (1979) — 14,2 тис. км, автошляхів вищої категорії — 13 тис. км, судноплавних внутр. водних шляхів — 2,5 тис. км. Численні транс'європейські й міжнар. перевезення. Тоннаж мор. флоту — 1,9 млн. т дедвейт. Гол. мор. порти —Росток, Вісмар, Штральзунд. Внутр. судноплавство гол. чин. по Одеру, Ельбі й каналах між ними. Найбільший міжнар. аеропорт — Ше-нефельд (Берлін). Зовнішні економічні зв'язки. Бл. 70% зовнішньо-торг. обороту НДР припадає на країни РЕВ, у т. ч. 36% — на СРСР (1979). У торгівлі з соціалістич. країнами експорт НДР складається гол. чин. з готових пром. виробів (машин, устаткування й предметів широкого вжитку), імпорт — з сировини, палива, напівфабрикатів і окремих видів пром. устаткування. Зовнішньоторг. зв'язки з країнами, що розвиваються, характеризуються експортом машин і устаткування, в т. ч. комплектного, в імпорті переважають сировина, паливо, напівфабрикати та деякі види продовольства. НДР успішно розвиває торгово-екон. відносини з промислово розвинутими країнами. Грош. одиниця — марка НДР. За курсом Держбанку СРСР 100 марок = 40,5 крб. (липень 1981).

А. С. Філіпенко.

Охорона здоров'я. В 1976 в країні було 180,5 тис. лікарняних ліжок (107 ліжок на 10 тис. ж.); мед. допомогу 1975 подавали 31,3 тис. лікарів (18,5 лікаря на 10 тис. ж.), 7,7 тис. зубних лікарів, 3,1 тис. фармацевтів. Лікарів готують на мед. ф-тах 6 ун-тів і в З мед. академіях. Відомі бальнеологічні курорти: Візенбад, Брамбах, Бад-Ельстер і кліматичні — Обервізенталь, Бінц та ін Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Конституцією НДІ 1968 запроваджено обов'язкову безплатну 10-річну серед. освіту. Всі діти віком від 6 до 16 років охоплені обов'язковим навчанням у загальноосв. політех. неповній серед. 10-річній школі. На її основі діють 2-річні розширені повні серед. школи, по закінченні яких одержують атестат зрілості. Профес. навчання провадиться на базі 10-річної серед. школи в 2-річних і на базі 8 класів — у 3-річних школах. Багато які профес. школи видають атестати зрілості. В системі серед. Спец. освіти — технікуми, інженерні школи. Вчителів молодших класів готують 3—4-річні вчительські ін-ти, викладачів 5—12 класів — вузи. В 1979/80 навч. р. у 5073 загальноосв. політех. неповних серед. школах навчалося 2314,2 тис. учнів, у 282 2-річних розширених повних серед. школах — 46,4 тис; у 981 профес. школі — 462,2 тис, у 236 середніх спеціальних навчальних закладах — 169,7 тис. студентів, у 53 вищих навчальних закладах — 129,6 тис. студентів. Найбільші вузи: Берлінський університет імені Гумбольдтів (засн. 1809), Лейпцігський університет імені Карла Маркса (засн. 1409; 1963 уклав договір про співробітництво з Київським ун-том ім. Т. Г. Шевченка), Галле-Віттенберзький ун-т ім. М. Лютера в Галле (засн. 1694). Ієнський ун-т ім. Ф. Шіллера (засн. 1557), тех. ун-т у Дрездені (засн. 1828), ун-т ім. Е. М. Арндта в Грайфсвальді (засн. 1456). Наук. центри: Німецької Демократичної Республіки Академія наук у Берліні, Академія с.-г. наук, Академія пед. наук, Академія д-ви і права, Академія будівництва. На 1981 27 наук.-дослідних установ НДР співробітничали з 13 н.-д. ін-тами АН УРСР, зокрема Ін-т електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР і Центр. ін-т зварювальної техніки НДР, Ін-т кібернетики АН УРСР і комбінат "Роботрон" НДР, Ін-т металофізики АН УРСР і Центр. ін-т фізики твердого тіла і матеріалознавства АН НДР. У 1978 АН НДР здійснила переклад нім. мовою "Енциклопедії кібернетики" (видання Головної редакції Української Радянської Енциклопедії). Найбільші б-ки: Держ. і Центр. пед. б-ки в Берліні, Німецька нац. і б-ка ун-ту ім. К. Маркса в Лейпцігу. Гол. музеї: Нім. історії, Держ. і Пергамський музей в Берліні, Дрезденська картинна галерея, Нац. музей нім. класичної л-ри у Веймарі. Музей історії робітничого руху, Музей В. І. Леніна, "Искры", Г. Димитрова, Музей образотворчих мистецтв, усі — в Лейпцігу, Меморіальний музей пам'яті жертв фашизму в Бухенвальді.

Л. І. Писарєва.

Преса, радіомовлення, телебачення. В НДР 1980 виходило 39 щоденних газет заг. тиражем бл. 8,5 млн. прим., понад 500 журналів та ін. періодичних видань заг. тиражем 27 млн. прим. Осн. газети: щоденні — "Нойєс Дойчланд", з 1946 — орган ЦК СЄПН, "Трібюне" ("Трибуна", з 1945), "Юнге вельт" ("Юний світ", з 1947), "Нойє цайт" ("Новий час", з 1945), "Національцайтунг" ("Національна газета", з 1948); щотижневі — "Вохенпост" ("Щотижнева пошта", з 1953) — орган СЄПН, "Зоціалістіше демократі" ("Соціалістична демократія", з 1962), "Горіцонт" ("Горизонт", з 1968). Осн. журнали: "Айнгайт" ("Єдність", з 1946) — теор. орган ЦК СЄПН, "Діарбайт" ("Праця", з 1946), "Фрайє вельт" ("Вільний світ", з 1954). АДН — телеграфне агентство НДР, створене 1946. Радіомовлення ведеться через 66 радіостанцій 11 мовами, телебачення (з 1952) — за двома програмами; діють 21 осн. і 440 ретрансляційних передавачів. Роботу радіостанцій і телестудій планують Державні комітети по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністоів НДР.

О. В. Ткачов.

Література. В 1945—49 в Сх. Німеччині відбувалася консолідація передових літ. сил. Боротьбу за нову л-ру очолили засновники нім. соціалістич. л-ри 20 ст. Й. Бехер, A. Зегерс, Б. Брехт, В. Бредель, Е. Вайнерт та ін., які повернулися з еміграції. З часу створення НДР (1949) до поч. 60-х рр. формувалася соціалістич. нац. л-ра. В боротьбі проти бурж. ідеології, за комуністичну партійність, переборюючи схематизм і спрощенство, л-ра НДР розвивалася шляхом утвердження та вдосконалювання методу соціалістич. реалізму. В л-ру прийшло нове покоління письменників (Е. Штрітматтер, Ф. Фюман, Г. Кант, Д. Нолль, М. В. Шульц, Е. Кладіус, Й. Бобровський, Г. Байєрль, Ю. Брезан та ін.). Гол. зміст л-ри НДР — засудження фашист. минулого й розв'язаної нім. імперіалізмом війни, боротьба антифашистів у Німеччині та ін. країнах, утвердження ідей пролет. інтернаціоналізму й миру, будівництво соціалістич. суспільства, життя і праця робітн. класу, селянства, інтелігенції, формування соціалістич. особистості. В 60— 70-х рр. л-ра НДР характеризується новаторськими худож. пошуками в осягненні соціально-політ. процесів, індивідуальної психології людини, морально-етичних проблем, в аналізі нерозривних взаємозв'язків між суспільним і особистим. В НДР видаються переклади творів укр. класичної л-ри (Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського), укр. рад. письменників (М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, Л. Первомайського, О. Гончара, Н. Рибака, B. Собка та ін.), ведеться наук. робота по вивченню їхньої творчості. На Україні л-ра НДР представлена перекладами творів Г. Фаллади, Б. Келлермана, А. Зегерс, Б. Брехта, В. Бределя, Ф. Вольфа, Л. Ренна, Е. Штрітматтера, Ю. Брезана, Б. Апіца та багатьох інших.

Н. М. Матузова.

Архітектура. Після 1949 в НДР проведено велику роботу по реконструкції міст і відновленню цінних архіт. пам'яток (двірцевий ансамбль Цвінгер у Дрездені та ін.). Збудовано нові міста — Айзенгюттенштадт, Гойєрсверда та ін. В 1-й пол. 50-х рр. переважала фасадна периметральна забудова й традиційний ордерний декор (1-а черга вул. Карл Марксалле в Берліні, вул. Ернст-Тельман-штрасе в Дрездені, центр. площа в Магдебургу, вул. Лан-гештрасе в Ростоку). З 2-ї пол. 50-х рр. 20 ст. утверджуються нові архіт. форми, функціональні засоби планування, індустр. методи буд-ва з стандартизованих елементів. Естетична виразність будівель і архіт. ансамблів визначається більш вільною архіт.-просторовою композицією й більшою культурою оздоблювальних робіт (2-а черга Карл-Марксалле, реконструкція вул. Унтер-ден-Лін-ден, Маркс-Енгельс-плац, Александр-плац; арх. Г. Гензельман, Р. Паулік, К. Г. Лангхас та ін.; будинки Держ. ради, 1964, арх. Р. Корн. та Міністерства іноз. справ, 1967, арх. Й. Кайзер; зал Конгресгалле, 1964, арх. Г. Гензельман, телевізійна оглядова вежа, вис. понад 360 м, 1969, арх. К. Кольман, Г. Франке, К. Тімм, інж. В. Герцог та ін., готель Штадт-Берлін, 1969, арх. Р. Корн, Г. Шарліпп, Г. Богацкі, Палац Республіки, 1976, арх. Г. Граффундер, К. Гаппель, К. Ланге та ін., всі — у Берліні, реконструкція центрів Дрездена. Лейпціга, Магдебурга).

Образотворче мистецтво НДР грунтується на традиціях нім. пролет. революц. мистецтва. В становленні соціалістич. реалізму в мист. НДР велику роль відіграли художники Г. Грундіг, Л. Груп-діг, М. Лінгнер, О. Нагель, Дж. Хартфілд, скульптори Ф. Кремер, В. Арнольд та ін. Темі будівництва нового життя в країні присвячено твори живописців і графіків В. Вомаки, Б. Кречмара, скульпторів В. Ферстера, Г. Роммеля, Г. Ліхтенфельда. Багато майстрів образотворчого мистецтва викривають злочини фашизму, втілюють у своїй творчості ідею боротьби за мир (живописці й графіки В. Зітте, Г. Гакенбек, К. Е. Мюллер, В. Клемке та ін.). Зростає значення монументального мист., до якого звертається багато майстрів. Ряд пам'ятників виконав нім. скульптор Ф. Кремер (Бухенвальдський монумент, 1952—58). На тер. НДР створено монументи й рад. митцями ("Воїнам Радянської Армії, полеглим в боях з фашизмом" у Трептов-парку в Берліні, Є. Вучетич і Я. Бєлопольський, 1946—49; пам'ятник В. І. Леніну в Берліні, Н. Томський, 1970; пам'ятник Карлу Марксу в Карл-Маркс-Штадті, Л. Кербель, 1971, та ін.). Великого розвитку набула й нар. творчість. Музика. З утворенням НДР склалися умови для розвитку соціалістич. муз. культури, що характеризується масовістю, демократичністю й реалістичною спрямованістю, тісно пов'язана з прогресивними традиціями нім. культури. Значний внесок у формування муз. культури НДР зробили композитори, зв'язані з антифашист. і робітн. рухом,— Г. Ейслер, П. Дессау, Е. Г. Майєр, К. Швен. Серед муз. діячів НДР — композитори М. Буттінг, О. Герстер, Р. Вагнер-Регені, Ф. Фінке, І. Чіле-нзек, 3. Маттус, Г. Кохай, А. Азрієль, Г. Вольгемут, Й. Верцлау, 3. Курц; музикознавці Г. Бесселер. Г. Кнеплер, М. Шнайдер, Г. А. Брокгауз. Великого розвитку набула музична виконавська майстерність. Регулярно проводяться міжнародні конкурси й фестивалі (Берлінські фестивальні дні, муз. "Дворічники" — в Берліні, фестивалі й конкурси ім. Й. С. Баха — в Лейпцігу, ім. Р. Шумана — в Цвіккау, Генделівські торжества — в Галле). Серед виконавців — диригенти Г. Абендрот, Г. Бонгарц, К. Зандерлінг, Ф. Конвічний, К. Мазур, О. Зуїтнер; вокалісти Е. Флайшер, І. Арнольд, П. Шрайєр, Г. Унгер, Г. Штольц; співак і драматичний актор Е. Буш; піаністи Д. Цехлін, A. Шмідт. Вищі муз. школи — в Берліні, Лейпцігу, Дрездені, Веймарі; консерваторії — в Цвіккау, Галле, Шверіні, Ростоку; балетні школи — в Берліні, Дрездені та Лейпцігу. Діють Німецька державна опера та "Коміше опер" в Берліні, оперні театри в Дрездені, Веймарі, Лейпцігу та ін. містах; 40 театрів мають муз. трупи. В країні — 88 держ. оркестрів, з них ЗО симфонічних ("Ге-вандгауз" у Лейпцігу, Дрезденської філармонії, Держ. симф. оркестр у Берліні та ін.); хорові колективи (Берлінська держ. капела, лейпцігський "Томанерхор" та ін.). У 1951 засн. Спілку нім. композиторів і музикознавців. Між НДР і СРСР встановлено тісні муз. зв'язки. В 1968 між Лейпцігською вищою муз. школою та Київською консерваторією укладено договір про дружбу і співробітництво. В 1978 Лейпцігський оперний театр гастролював у Києві.

М. П. Загайкевич.

Театр. В репертуарі театрів НДР — кращі твори світової класики, рос. класичної і рад. драматургії. Життю нової Німеччини присвячено п'єси драматургів Г. Вангенгайма, Ф. Вольфа, И. Бехера, Г. Ціннер, Е. Штрітматтера, Г. Канта, Г. Байєрля. Велике значення мала творчість Б. Брехта — організатора і керівника театру "Берлінер ансамбль", в якому було втілено його новаторські принципи. В 1957, 1968 театр гастролював у СРСР. Один з провідних театр. колективів НДР — Німецький театр ("Дойчес театр") в Берліні (засн. 1883). Стверджуючи нац. реалістичні традиції, він ставить п'єси Ф. Шіллера, У. Шекспіра, Г. Е. Лессінга, И. В. Гете, сучас. авторів НДР (Р. Керндля, Г. Луке,

B. Шрайєра, К. Гаммеля та ін.), європ. драматургів 20 ст., рос. класичної і рад. драматургії; в 1975 театр гастролював у СРСР. Працюють театри: "Каммершпіле", "Фольксбюне", "Театр ім. М. Горького" і "Театр дер Фройндшафт", всі — в Берліні; "Штатс-театр" у Дрездені, Нім. нац. театр у Веймарі, "Фолькстеатр" у Ростоку, "Шаушпільгауз" і театр для дітей — "Театр дер юнген Вельт" (відкритий 1946), обидва — в Лейпцігу та ін. Значний внесок у розвиток театру НДР зробили режисери В. Ланггофф, О. Ланг, М. Векверт; актори: Е. Буш, Г. Вайгель, П. Вегенер, Е. Гещоннек, В. Клайнау, Е. Шалль, Г. Май та ін. Діють театр. ін-т у Веймарі, Лейпцігська вища театральна школа, драматичне училище в Берліні.

І. Г. Посудовська.

Кіно. Після 2-ї світової війни в Сх. Німеччині було створено кіностудію "ДЕФА". В 1946 вийшов перший худож. фільм "Вбивці серед нас" (реж. В. Штаудте). Ряд фільмів присвячено викриттю фашизму: "Шлюб у затінку" (1947), "Строкатокартаті" (1949, реж. обох — К. Метціг), "Ліссі" (1957), "Зірки" (1959), "Професор Мамлок" (1961), "Мені було 19" (1967, всі — реж. К. Вольф); "Голий серед вовків" (1963, реж. Ф. Байєр). Про Рух Опору розповідали картини "Сильніше ночі" (1954, реж. 3. Дудов), "Червона капела" (1970, реж. Г. Е. Бранд). Про нім. робітн. клас — "Непереможені" (1953, реж. А. Поль), "Ернст Тельман — син свого класу" (1954, реж. К. Метціг), "Поки я живий" (1965, реж. Г. Райш). Сучасності й проблемам моралі присвячено фільми "Дружина Лота" (1965, реж. Е.Гюнтер), "Час жити" (1969), "Спілі вишні" (1975, реж. обох — Г. Земан), "Наше коротке життя" (1981, реж. Л. Варнеке). Спільно з рад. кіностудіями поставлено картини: "П'ять днів — п'ять ночей" (1960, реж. Л. О. Арнштам), "На шляху до Леніна" (1970, реж. Г. Райш), "Гойя" (1971, реж. К. Вольф). У документальному кіно широко відомі імена Анелі й Андре Торндайк ("Ти і твої товариші", 1956, в рад. прокаті "Це не повинно повторитися"), Г. Шоймана і В. Хайновського ("Людина, що сміється", 1971; "Чистий путч", 1975). Серед акторів: Е. Гешоннек, Г. Зімон, У. Тайн, В. Кох-Гоге, А. Домрезе, А. Бюргер, Г. Вольф. Нім. актор Г. Грайф знімався в укр. фільмах "Вершники" (1939), "Богдан Хмельницький" (1941). Кінопрацівників готує Вища школа кіно й телебачення НДР. Іл. див. на окремому аркуші, с. 432— 433.

Літ.: Ульбрихт В. Избранные статьи и речи. Пер. с нем. М., 1961; Хонек-кер Э. Роль рабочего класса и его партии в социалистическом обществе. Пер. с нем. М., 1973; История Германской Демократической Республики. 1949— 1979. М., 1979; Отношения СССР с ГДР. 1949 — 1955 гг. Документы и материалы. М., 1974; СССР — ГДР: сотрудничество и сближение (К 30-летию ГДР). М.— Берлин, 1979; ГДР в период развёрнутого строительства социализма. М., 1965; Дружба и сотрудничество СССР и ГДР — яркое воплощение ленинских идей социалистического интернационализма. Волгоград, 1974; Кулінич I. М. Перша на німецькій землі. К., 1974; Кулінич І. М. Німецька Демократична Республіка в співдружності країн соціалізму. К., 1976; Дернберг С. Краткая история ГДР. Пер. с нем. М., 1965; Бовтрук А. П. СЕПГ — боевой отряд международного коммунистического движения. К., 1977; Германская Демократическая Республика. М., 1973; Сальников С. С. Германская Демократическая Республика. Л., 1977; ГДР: становление и рост. Пер. с нем. М., 1977; Литература Германской Демократической Республики. М., І958; Творчество и жизнь. Пер. с нем. М., 1976; Лук'янова В. П. З історії радянсько-німецьких літературних взаємин (На матеріалі української радянської літератури 20—30-х років). К., 1977: Лук'янова В. П. Голоси демократичної Німеччини. К., 1978; Geschichte der Literatur der Deutschen Demokratischen Republik. Berlin, 1976; Кренц Г. Современная архитектура ГДР. Пер. с нем. М., 1975; Марченко Е. Художники Германской Демократической і Республики. М., 1971; Пышновская 3. С. Немецкие художники-антифашисты. М., 1976; Буттинг М. История музыки, пережитая мной. Пер. с нем. М., 1959; Избранные статьи музыковедов Германской Демократической Республики. Пер. с нем. М., 1960; История зарубежного театра, ч. 2. М., 1972; Касьянова Л. И., Каравашкин А. В. Дорога к мастерству. М., 1973; 50 фильмов киностудии ДЕФА. М., 1976.

Німецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.uaНімецька демократична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази