Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
   

КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

- останнє з 12 козац. військ Рос. імперії, яке існувало в Кубанській обл. (центр — Катеринодар) з 1860 по 1920 і найдовше зберігало правові традиції запорожців та залишки козац. самоврядування. Сформувалось у складі 22 (згодом — 27) кінних полків, 3 ескадронів, 13 пластунських батальйонів і 5 батарей Чорноморського козацького війська та частини Кавказького лінійного війська. Найвищою посад, особою у К. к. в. вважався наказний отаман, який зосереджував у своїх руках і цив. владу. Область К. к. в., на відміну від рос. губерній, поділялася не на повіти, а на 7 відділів. На чолі кожного з них стояв відділовий наказний отаман. У станицях діяли станичні козац. збори, правління і отамани, а на хуторах — хутірські козац. зібрання і отамани. Після Лют. революції в Росії 1917 управління на тер. К. к. в. зазнало істотних змін. Було утв. Крайову військову раду, яка обрала військ, отамана і призначила тимчасовий військ, уряд на чолі з Л. Бичем. Цим становим козац. органам підпорядковувалися цив. владні інституції на Кубані. У вересні 1917 Крайова військ, рада визнала необхідним запровадження сильної влади і згодом взяла на себе функції установчих зборів, схвалила конституцію краю, проголосивши його республікою під назвою «Кубанський край».

1918 Крайова рада була вже обрана офіційно у складі 600 осіб чол. статі. Упродовж 1918—20 відбулося три сесії Ради. Вони скликались отаманом або самою Крайовою радою, або за рішенням 2/3 членів Законодавчої ради, обраної з членів Крайової ради. Повноважними такі сесії вважались у разі присутності не менше двох третин депутатів. Поточна ж законод. влада покладалася на Законод. раду. До компетенції законодавців належали питання бюджету краю, позичкової політики, призначення держ. контролера, затвердження договорів з ін. областями та автономіями Росії, контроль за діяльністю крайового уряду, який призначався військ, отаманом тощо. Першим військ, отаманом краю став А. Філімонов. Жовт. революцію 1917 у Петрограді Законод. рада визнала заколотом і проголосила себе разом з Крайовою радою найвищим органом управління на Кубані, формально зрівнявши при цьому у правах козаків і некозаків. 13(26).XIІ 1917 відбулося спільне засідання Крайової ради і представників міст Кубані, яке проголосило себе Другим загальнообл. з'їздом. 28.1 1918 Законод. рада спочатку заявила про утворення Кубанської Народної Республіки (КНР) як авт. частини РФ, а через кілька днів — про її повну незалежність. Це був «кубанський варіант» III і IV універсалів Укр. Центр. Ради. КЙР через кілька тижнів після проголошення самостійності була захоплена більшовиками.

Перед залишенням Катеринодара (12.111 1918) Законод. рада прийняла ухвалу про утворення федерації УНР і КНР. З боку УЦР теж робилися деякі спроби налагодження контактів з кубанцями. Проте ні III, ні IV універсали УЦР не відносили Кубань до тер. України. Добровольча армія Л. Корнілова та А. Денікіна відновила КНР тільки в грудні 1918. До цього на частині тер. Кубані було утв. Кубанську рад. республіку (квітень—травень), на ін. частині — Чорноморську рад. республіку (березень—травень), які об'єднались у Кубано-Чорноморську рад. республіку (травень—липень), котра увійшла до складу Пн.-Кавказької рад. республіки (лип.—груд. 1918). У грудні 1918 Законод. рада сформувала новий уряд на чолі з Ф. Сушковим, який разом з отаманом А. Філімоновим обрав курс на об'єднання Кубані, Терщини і Донщини як козац. земель єдиної і неподільної Росії. Незважаючи на опір «чорноморців»-українців на чолі з М. Ря-боволом, котрі домагалися об'єднання цих земель у складі федерації України і Кавказу, «лінійці»-русофіли у червні 1919 скликали конференцію козац. верхівки Кубані, Дону й Терека. Законод. рада сформувала уряд Кубанщини на чолі з П. Курганським. Проте А. Денікін силоміць примусив Законодавчу і Крайову ради у лист. 1919 внести зміни до конституції КНР, обрати новим отаманом генерала М. Успенського, а на посаду голови уряду повернути Ф. Сушкова. Після втечі денікінців до Криму і розпаду «Верхнього круга» Законод. рада під натиском більшовиків опи нилась у досить скрутному становищі. Ост. її засідання відбулося в м. Адлері 19.У 1920. Рада зобов'язала військ, отамана продовжити боротьбу за незалежність. Проте незабаром його війська були розбиті більшовиками, а державні утворення К. к. в., як і саме воно, припинили існування. У 20—30-х рр. у Черв, армії створювались окр. кубанські козац. частини, у 1941—45 — кубанські козац. дивізії. На фронтах Великої Вітчизн. війни відзначився також 4-й гвард. Кубанський козац. корпус.

Літ.: Щербина Ф. А. История кубан. казачьего войска, т. 1—2. Екатеринодар, 1910—13; Івасюк 1. Кубань. Прага, 1925; Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані, т. 1. Прага, 1925; Голобуцкий В. Черномор, казачество. К., 1956; Скобцев Д. Три года революции и гражд. войны на Кубани. Париж, 1961.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази