Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПОСПОЛИТІ
   

ПОСПОЛИТІ

(від польс. - звичайний) — заг. назва частини нас. України (селян і міщан) у 15—18 ст. (поспільство). З виділенням міщанства і купецтва в окр. стани ця назва поступово закріпилася тільки за селянами. У Гетьманщині спочатку населення поділялося на дві групи — козаків (див. Козацтво) і П. Основою для такого поділу служила різниця у характері повинностей кожної з цих груп на користь д-ви. Козаків, осн. обов'язок яких окреслювався військ, службою, було звільнено від ін. повинностей. П. ж мали виконувати різні натуральні повинності, а також вносити платежі у військ, скарбницю. Обидві групи населення у ранній період не були відособленими. Осн. роль у переході з однієї групи до іншої відігравали суто екон. причини. Поступово відособленість зростала, і у 18 ст. вона остаточно сформувалася. Спочатку П. були особисто вільними людьми, могли безперешкодно змінювати своє місце проживання і володіти землею та ін. майном. Однак через вплив політ, та екон. факторів цей статус П. упродовж 2-ї пол. 17—18 ст. зазнав істотних змін. У ході Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. у Гетьм. Україні було ліквідовано велике польс. землеволодіння. Однак деякі шляхтичі, що приєдналися до визвольного руху, зберегли свої маєтності. Залишилися також земельні володіння монастирів. П., що жили на цих землях, ймовірно, спочатку мало чим відрізнялися від інших П. Решту землі було оголошено «вільною військовою» — такою, що перебуває у розпорядженні гетьм. уряду. З цього зем. фонду виділялися маєтності установам Гетьм. України на їх утримання або окр. особам за військ, службу, зокрема «на ранг». Така роздача земель почалася ще за Б. Хмельницького і відбувалася упродовж усього часу існування Гетьм. України. П., які жили на цих землях, мали виконувати «послушенство», що не було чимось чітко визначеним і змінювалося залежно від місцевості. У 2-й пол. 17 ст., за Руїни, почалося масове переселення розореного майже безперервними війнами люду з Правобережної України в межі Гетьманської і Слобідської України. Ці селяни, залишаючись особисто вільними, йшли до землевласників і на певних умовах брали в користування у них землю, тобто власниками землі вони не були, хоч теж називалися

П. Крім того, в Гетьм. Україні Руїна підривала дрібні г-ва П., а також розорювала козаків-землевласників, які своїм коштом практично безперервно відбували військ, службу; багато з них переходили в П., поповнюючи групу підсусідків. Отже, кількість П., залежних від великих землевласників (монастирів, козац. старшини), зростала. Спочатку, всупереч звичаєвому праву, збільшували повинності П. У відповідь П. дедалі ширше користувалися правом переходу від одного землевласника до іншого Однак при цьому з усією гостротою постало питання про право власності П. на землю: державці всіляко заперечували проти відчуження земель П. під час переходів, домагалися права давати дозвіл на продаж землі П. Це суперечило звичаям, однак за гетьмана І. Мазепи таке право державців почало застосовуватися на практиці. 1723, згідно з указом Генеральної військ, канцелярії, П. було заборонено без відома державців продавати й купувати землю. Отже, земельна власність П. стала умовною. Дальшим кроком було обмеження переходів П. від одного власника до іншого. Першу спробу узаконити прикріплення П. до землі козацька старшина вчинила 1727 під час виборів у гетьмани Д. Апостола. Однак цей гетьман відмовив їй у такому проханні. Питання про переходи набувало дедалі більшої гостроти. Згідно з універсалом гетьмана К. Розумовського, виданим у квітні 1760, П. при переході зазнавали значних майн. втрат. Новим власникам заборонялося приймати до себе П. без відпускної їх попереднього власника. Указ рос. імператриці Катерини II від 15(26). XII 1763, що по суті підтверджував універсал К. Розумовського, був першим актом рос. зак-ва щодо укр. селян. П., які скористалися правом переходу без письмового дозволу державців, почали вже прямо називати втікачами. Остаточне закріпачення П. відбулося згідно з указом Катерини II від 3(14).У 1783.

Літ.: Лазаревский А. М. Малорос, посполитые крестьяне. (1648-1783). К.. 1908; Барвинский В. Крестьяне в Левобе-рсж. Украине в ХУП-ХУШ вв. X.. 1909.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази