Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КРИМІНАЛЬНА ПОЛІТИКА
   

КРИМІНАЛЬНА ПОЛІТИКА

- стратегія і тактика (напрями) держ. діяльності в галузі боротьби зі злочинністю. Завдання і цілі К. п. реалізуються: при окресленні кола діянь, які визнаються злочинами (проблема криміналізації), чи навпаки — у процесі виключення певних діянь із ряду злочинних (проблема декриміналізації) при визначенні характеру та обсягу методів крим.-правової боротьби зі злочинністю, передусім видів покарання і меж санкцій (проблема пеналізації/депеналізації); при визначенні шляхів підвищення ефективності впливу крим.-правових заходів на правосвідомість населення (проблема правового виховання). Отже, К. п., тобто політика в галузі боротьби зі злочинністю, реалізується як у правотворчості, так і в правозастосовній діяльності та впливає на громад, думку.

Вихідними вимогами К. п. є: невідворотність закон, та справедливої відповідальності осіб, які вчинили злочин; єдність виховного, запобіжного, виправного впливу крим. закону і практики його застосування; широке використання методу переконання, оскільки це не суперечить цілям забезпечення реальної громад, безпеки, а напрями застосування крим.-правових засобів відповідають стану і тенденціям злочинності; диференціація та індивідуалізація відповідальності й покарання; диференціація самої системи покарань із макс. урахуванням особливостей особи правопорушника, мотивів і причин його діяння; ефективне виявлення та усунення або нейтралізація причин й умов, що сприяють вчиненню злочинів; системат. здійснення заходів профілактики злочинності. К. п. — складова частина соціальної політики, з якою вона пов'язана не безпосередню, а через правову, юрид. політику. Ін. словами, К. п. є частиною не тільки соціальної, а й правової політики, до якої не входять заг. заходи соціального запобігання (екон., ідеол., медичні тощо), вони лише взаємодіють з нею. Предмет К. п. охоплює ті спец, заходи соціального запобігання злочинності, які грунтуються на крим., крим.-процес, і випр.-трудовому зак-ві із залученням даних науки, включаючи кримінологію та криміналістику. Терміни «кримінально- правова», «кримінально-процесуальна», «виправно-трудова» («кримінально-виконавча»), «кримінологічна» мають право на існування для позначення складових частин єдиної К. п., оскільки предмет кожної з них входить як нерозривна частина до предмета К. п. В юрид. л-рі це питання належить до спірних. Термін «кримінальна політика» застосовуєтьс я у двох значеннях: а) для позначення держ. доктрини з питань боротьби зі злочинністю та її практ. реалізації; б) для найменування галузі наук, знань, що є теор.-пізнавальною категорією. В ост. значенні К. п. — це свого роду заг. теорія боротьби зі злочинністю, міждисциплінарна наука, яка виконує методол. функцію щодо наук крим. циклу. К. п. спроможна ефективно й адекватно протидіяти злочинності за умови, що вона будується на гуманіст, засадах. Найважливішими, першочерговими методол. підходами до гуманізації держ. К. п. є: безумовне використання широкого арсеналу наук, знань; пост, турбота про зміцнення її морально-етичних засад; гармонійне поєднання всіх цивіліз. методів при проведенні К. п.; надання пріоритету боротьбі з причинами, які породжують злочини; творче використання вітчизн. та зарубіж. крим.-політичного досвіду; вироблення рац. системи сусп. правозастосовних органів; приведення чинного зак-ва у відповідність з вимогами гуманізації сусп-ва.

Розгорнуте вираження К. п. знаходить у комплексних програмах боротьби зі злочинністю. В Україні практика держ. планування у цій сфері започаткована в 90-х рр., коли було розроблено перші програми боротьби зі злочинністю. Так, 25.VI 1993 ВР України затвердила Державну програму боротьби зі злочинністю; її продовженням стала Комплексна програма боротьби із злочинністю на 1996—2000, затв. Президентом України 17.IX 1996. Завдання К. п. конкретизуються стосовно окр. регіонів, видів злочинів та контингенту, в середовищі якого вони вчиняються. В Україні осн. напрями К. п. зумовлені заг. концепцією розбудови правової д-ви.

Літ.: Чубинскии ?. П. Курс уголовной политики. СПб, 1911; Осн. направления борьбы с преступностью. М., 1975; Основания уголовно-правового запрета: Криминализация и декриминализация. М., 1982; Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. Ленинград, 1986; Бородин С. В. Борьба с преступностью: модель комплексной программы. М., 1990; Даньшин І. М., Зелінський А. Ф. Крим, політика: за і проти. «Право України», 1992, № 8; Гришук В. К. Методол. засади сучас. держ. крим. політики України. В кн.: Проблеми юрид. науки та правоохор. практики. К., 1994; Даньшин 1. М. Шляхи розвитку та вдосконалення зак-ва про боротьбу з злочинністю. В кн.: Концепція розвитку зак-ва України: Мат-ли наук.-практ. конференції. К., 1996.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази