Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лів-ліп arrow ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ
   

ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

лінгвогеографія, діалектографія — метод дослідження в діалектології. Л. г. вивчає діалектні явища в зв'язку з їхнім геогр. поширенням. Розрізняють два осн. етапи дослідження методом Л. г.: картографування, тобто нанесення зіставлюваних діалектних явищ на геогр. карту за допомогою різних графічних засобів (знаків, ізоглос, штрихування тощо), і інтерпретація лінгвістичних карт. Виникла Л. г. в кін. 19 — на поч. 20 ст. в зв'язку з роботою над підготовкою нім. і франц. діалектологічних атласів. У вітчизн. науці вивчення діалектних розрізнень у їхньому тер. виявленні започаткував І. Срезнев-ський. К. Михальчук до праці "Наріччя, піднаріччя й говори Південної Росії в зв'язку з наріччями Галичини" (1877) додав першу карту укр. говорів, де на підставі комплексу фонетичних і морфологічних явищ визначив межі наріч та менших діалектних угруповань. На укр. матеріалі Л. г. вперше широко застосував 1929 П. Бузук у праці "Діалектологічний нарис Полтавщини" (тут подано й перші лінгвістичні карти). Щодо принципів і методів картографування в Л. г. є три осн. школи (напрями) — нім., франц. і радянська. Опубліковано багато праць з Л. г., створено велику кількість загальнонац. і регіональних атласів.

Літ.: Вопросы теории лингвистической географии. М., 1962; Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області. (Лексика), ч. 1 — 2- Ужгород. 1958—60.

Й, О. Дзендзелівський.

 

Схожі за змістом слова та фрази