Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАКОН БОЖИЙ
   

ЗАКОН БОЖИЙ

— будь-яке реліг. вчення, що визначає обов'язкові правила життя і діяльності віруючих; найчастіше термін вживається у вуж чому значенні: навч. дисципліна, що має на меті вивчення положень певної релігії, а також її історії, богослужіння, церк. інститутів і догматів. У Рос. імперії 3. Б. як навч. дисципліна у поч. школах складався з церк. молитов, священної історії, пояснення служби Божої та катехізису; в серед, навч. закладах додавалася ще історія христ. церкви. На тер. України для вивчення 3. Б. у школах використовувався підручник, складений Феофаном Прокоповичем. За розпорядженням Сенату від 20.ІУ(1.У) 1743 вивчення 3. Б. стало обов'язковим для дітей «дворян і різного чину людей». 1786 Статутом нар. училищ запроваджено священну історію як обов'язкову дисципліну викладання. 1909 закріплено єдину навч. програму вивчення 3. Б. для всіх поч. шкіл Рос. імперії. Після 1917 у зв'язку з відокремленням церкви від д-ви 3. Б. зі шкільного курсу виключено. Напрями викладання 3. Б. змінювалися залежно від завдань виховання та освіти. У 18 ст. домінував філос.-естетичний напрям викладання, превалювали повчальні елементи над догматичними. Через тексти Святого Письма, що містили приписи з характером юрид. норм, виховувалася правосвідомість, формувалася повага до законів, зростала роль церк. і світ, права. У 19 ст. напрям викладання 3. Б. набув реліг.-морального спрямування, еволюціонуючи до догмат.-полемічного (1837—50) та церк.-догматичного (1850—78). Такий підхід у викладанні 3. Б. зберігається досі.

Літ.: Лотоцький О. Укр. джерела церк. права. Варшава, 1931; Слободськой С. Закон Божий. К., 1996.

О. М. Волощенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази