Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow САМОЙЛОВИЧ
   

САМОЙЛОВИЧ

Іван Самійлович (р. н. невід., с. Ходорків, тепер Попільнянського р-ну, Житом, обл. — 1690, Тобольськ, Росія) — укр. держ. і військ, діяч, гетьман Лівобереж. України (1672—87). Навч. у Києво-Могилян. колегіумі,

Самойлович Іван Самійлович - leksika.com.ua

але з початком Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. подався до козац. війська, де служив сотенним писарем, сотником, наказним чернігівським полковником. У 1669—72 — ген. суддя, ген. осавул. На Ген. військ, раді 17(27).VI 1672 у Козачій Діброві (побл. м. Путивля, тепер Сум. обл.) С. обрано гетьманом Лівобереж. України. 17(27). III 1674 Переяславська військ, рада проголосила С. ще й гетьманом Правобереж. України, але фактично гетьманом усієї України він став 1678 після зречення гетьманства П. Д. Дорошенком. Вів тривалу б-бу за Правобережжя з Польщею і Туреччиною, об'єднання його з Лівобережжям, яка, зрештою, призвела до спустошення укр. земель і «руїни» в Україні.

Гол. правовими засадами функціонування Гетьманщини за С. були укладені ним з Моск. д-вою Конотопські статті 1672 і Переяславські статті 1674. Він намагався забезпечити спадковість гетьм. булави за своїми синами, розширити привілеї козац. старшини, зокрема щодо феод, землеволодіння. Загальних козац. рад майже не збирав, а в старшин, раді спирався на своїх близьких родичів. Створив інститут військових товаришів [переважно з синів к озац. старшини — див. Знатне (значне) військове товариство], які стали частиною гетьм. оточення. С. здійснював досить незалежну політику щодо Моск. д-ви. Він, зокрема, не тільки не ліквідував на вимогу Росії війльнонаймане (охочекомонне) військо, а й збільшив його у кілька разів за рахунок правобереж. козаків, сердюцьких полків. Заперечував проти намірів рос. царя зруйнувати Чигирин. За його правління значно пожвавилося буд-во, селітроваріння, добування руди, набувало сили гутництво, ґуральництво, млинарство та ін. галузі пром-сті. 1687 Москва звинуватила С. у вкрай невдалому поході на Крим, таєм. зносинах з Кримським ханством. Своя ж старшина у цей час склала донос цареві на С. Гетьмана заслали до Тобольська, де він і помер.

Літ.: Костомаров Н. И. Руина: Истор. монографии и исследования: 1663-1687. СПб., 1882; Акты, относящиеся к истории Южной и Зап. России, т. 13. СПб., 1884; Літопис Самовидця. К., 1989; Літопис гадяц. полковника Григорія Грабянки. К., 1992; Мельник Л. Гетьманство Івана Самойловича (1672-1687). «Історія України», 1997, № 5; Мироненко О. М. Конституції укр. гетьманів XVII—XVIII століть як об'єкти офіц. тлумачення, захисту і грубих порушень. «Вісник Конст. Суду України», Ґ999, № 5.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази