Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЕБЕДИНЕЦЬ
   

ЛЕБЕДИНЕЦЬ

Михайло Мусійович [29.Х (10.ХІ) 1888, м. Гадяч, тепер Полт. обл. - 17.ХІІ 1934, Київ] — укр. правознавець, держ. і громад, діяч, письменник. Навч. на мед. ф-ті Варшав. ун-ту, звідки (з 2 курсу) за рев. діяльність був виключений і відправлений на військ, службу (1911—13; за ін. даними 1909—11). Після армії знову навч. (1913—14) втомуж ун-ті, але вже на юрид. ф-ті. З вересня 1914 до осені 1917 був командиром взводу на Зх. фронті. У лютому 1917 — квітні 1918 обирався членом к-ту солд. депутатів 2-ї армії, головою Укр. військ, к-ту Зх. фронту в Мінську.

Належав до Укр. партії соціалістів-революціонерів (УПСР), з кін. 1918 увійшов до її лівого крила, яке у березні 1919 оформилося в Укр. партію соціалістів-революціонерів (комуністів), а в серпні 1919 — в Укр. ком. партію (боротьбистів). У квітні — грудні 1918 під час правління гетьмана П. П. Скоропадського за дорученням парт, орг-ції УПСР Л. займається напівлег. літ. і журналіст, працею. У грудні 1918 — лютому 1919 — зав. орг. відділу бюро преси і пропаганди при Директорії УНР. З приходом рад. влади був секретарем центр, органу партії укр. лівих есерів (боротьбистів) — газ. «Боротьба» (лютий — квітень 1919), громад, обвинувачем Київ, губревтрибуналу. Після укладення політ, угоди боротьбистів з більшовиками у квітні — серпні 1919 — нарком юстиції УСРР. Під час денікін. окупації України — член зарубіж. бюро боротьбистів у Москві. Із січня 1920 працював у Чернігові в місц. газ. «Пролетарська боротьба». У 1919—22 опублікував три збірки своїх новел і поезій. Разом з ін. керівниками партії боротьбистів після її саморозпуску в березні 1920 вступив до КП(б)У. З квітня 1920 по липень 1921 — член колегії Наркомату юстиції, зав. касаційного відділу і голова Верх, касаційного трибуналу при ВУЦВК. Був обвинувачем на процесі В. О. Голубовича (травень 1921). Із липня 1921 — заст. наркома юстиції УСРР, із січня 1922 — консул представництва УСРР у Польщі, із серпня 1923—консул об'єднаного представництва СРСР у Польщі, із січня 1924 — голова Верх. Суду УСРР. Від квітня 1925 — консул, а з червня 1926 — радник представництва СРСР у Польщі, з липня 1927 — директор Одес. держ. академічної опери. Був членом ВУЦВК 8-го скликання (1924). У серпні 1928 на засіданні ЦКК КП(б)У дістав парт, стягнення за «формальне ставлення до рішень партії з національного питання» і підтримку поглядів О. Я. Шумського. Після цього у вересні 1928 звільнився з роботи і відійшов від партії. Надалі не посідав жодних держ. і парт, постів, займався літ. працею. Працював у Гол. редакції Укр. рад. енциклопедії. Арештований у лист. 1934 за сфабрикованим звинуваченням у належності до підп. націоналістичної повст.-терористичної орг-ції, зв'язаної з ОУН. За вироком військ, колегії ВС СРСР розстріляний у ніч з 16 на 17 грудня 1934. Реабілітований у жовтні 1957.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази