Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСНОВНИЙ ЗАКОН
   

ОСНОВНИЙ ЗАКОН

- термін, що застосовується для позначення конституції як нор-мат.-прав. акта найвищої юрид. сили. В цьому значенні терміни «основний закон» і «конституція» є синонімами. Саме тому в деяких випадках використовується подвійна назва конституції — Конституція (Основний Закон) Української РСР 1937 і 1978. Чинна конституція ФРН (1949) має назву «основний закон». Термін є і в тексті конституції Швеції та конституціях ряду постсоц. країн. В одних випадках це зроблено у преамбулі конституції (Білорусь, Польща, Туркменія), в інших — в її основному тексті (Грузія, Угорщина). В конституції Молдови її визначено як «найвищий закон суспільства і держави», а Болгарії — як «верховний закон» країни. Чинну Конституцію України в її преамбулі названо «Основним Законом».

Літ.: Конституції нових держав Європи та Азії. К.. 1996; Конституции гос-в Европ. Союза. М., 1999.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази