Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТВЕРДІ СПЛАВИ
   

ТВЕРДІ СПЛАВИ

— сплави з високими твердістю, міцністю, різальними та ін. властивостями, що зберігаються при нагріванні до високих т-р. Бувають порошкові і литі. Основою порошкових Т. с. є здебільшого карбіди вольфраму або титану, складні карбіди вольфраму і титану (часто і танталу), карбонітрид титану, рідше — ін. карбіди, бориди тощо. Цементуючою речовиною в них служить звичайно кобальт, рідше — нікель, його сплав з молібденом, сталь. Перші порошкові Т. с. одержано (1923—25) у Німеччині на основі карбіду вольфраму WС (цементуюча речовина — кобальт). В СРСР Т. с. такого типу (сплав "победит") вперше створено 1929. Розрізняють порошкові тверді сплави вольфрамові (вольфрамокобальтові), титановольфрамові і титано-танталовольфрамові. Вольфрамові (вольфрамокобальтові) сплави — найміцніші з усіх Т. с. їхня границя міцності на стиск 3—4,7 ГПа, ударна в'язкість 16—50 кДж/ма. модуль пружності 480—660 ГПа, коеф. теплопровідності 40—66 Вт/(м · К), питомий електричний опір ~ 19 мкОм см. Титановольфрамові сплави відрізняються від вольфрамових вищою стійкістю проти зношування. У титанотапталонольфрамових, сплавів порівняно з вольфрамовими і титановольфрамовими вищі міцність проти втомленості і динамічна границя текучості. До порошкових Т. с. належать, крім того, безвольфрамові сплави на основі карбіду і карбонітриду титану (цементуючі речовини — нікель і молібден). За твердістю і міцністю вони близькі до титановоль-фрамових. Порошкові Т. с. застосовують у виробн. інструменту для обробки різанням металевих і неметалевих матеріалів, для безстружкової обробки (напр., волочіння, прокатки) металів, для виготовлення гірничобурового інструменту, їх використовують також як конструкційний матеріал. В металообробній і гірничій пром-сті СРСР застосування інструменту, робочі частини якого виготовлені з порошкових Т. с, сприяло підвищенню продуктивності праці в З—5 разів. Литими Т. с, що їх одержують плавкою або литтям, є сплави типу WС—W2С (реліти, які містять 3,7—4 % С), сплави на основі боридів та і н. сполук, сормайти (високовуглецеві і високо-хромисті сплави на основі заліза) тощо. їх наварюють, наплавляють або напилюють на робочі частини інструментів, на деталі машин і механізмів. Застосування литих Т. с. дає змогу підвищувати в 2— 4, іноді в 10—20 раз тривалість експлуатації деталей, що швидко зношуються.

 

Схожі за змістом слова та фрази