Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КУТЮМИ
   

КУТЮМИ

(франц., від лат.— звичай) — норми звичаєвого права окр. провінцій, округів і міст феод. Франції. Найб. поширення К. набули у Пн. Франції, де вони існували спочатку в усній формі. Строкатість К. була зумовлена феод, роздробленістю країни. Як джерела права К. визначали васальні зв'язки і взаємовідносини феодалів, правове становище городян, селян, майнові та сімейні відносини, склад суд. органів, порядок судочинства тощо. У 13 ст. були складені перші писані приватні збірники К. Найважливіші з них: «Великі кутюми Нормандії» (бл. 1255), «Установлення Людовіка Святого» (1273), а також «Кутюми Бовезі», укладений бл. 1280 Ф. Р. де Бомануаром (1250—1296), балы (чиновником, що очолював суд.-адм. округ) фафства Клермон і радником Р. де Клермона, брата Людовіка IX.

В ост. збірнику (складався з прологу і 70 розділів) вміщено звичаї округу Бове і деяких ін. територій країни. І хоча цей звід не давав системам і цілісного викладу юрид. матеріалу, однак включав описи великої кількості К. з багатьох питань, зокрема правового статусу різних категорій осіб, юрид. режиму зем. володінь, організації суду і судочинства. «Кутюми Бовезі» підтверджували принцип непорушності правових звичаїв не тільки для місц. жителів, а й для держ. влади: «король повинен сам дотримувати звичаїв і примушувати до цього інших». Після «Кутюмів Бовезі» були ств. збірники звичаєвого права «Кутюми Тулузи» (1296), «Давній кутюм Бретані» (1330). Особливим авторитетом у судах користувався зб. «Великий кутюм Франції короля Карла VI» (1389), у якому було викладено права і звичаї королів, домену (спадкового зем. володіння) Іль-де-Франс. У кін. 14 — на поч. 15 ст. збірники К. видаються у різних провінціях Франції. Від 1453 згідно з ордонансом (указом) Карла VII розпочалася робота з уніфікації звичаєвого права, але досягти цієї мети у повному обсязі не вдалося; партикуляризм у праві Франції зберігався і далі. У 15 ст. діяли 60 провінційних і понад 300 місцевих К. Велика франц. революція ліквідувала К. у царинах власності, шлюбу та сімейних відносин. Залишки К. як звичаєвого права скасовані законом від 21.III 1804: ним вводився у дію Цив. кодекс Франції (Кодекс Наполеона).

В. Д. Гончаренко.