Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НОВА СЕРБІЯ
   

НОВА СЕРБІЯ

— адм.-тер. і військ, одиниця, утв. 1752 з пн.-зх. частини запорізьких земель згідно з рішенням рос. уряду. В 50-х рр. 18 ст. серед сербів, словенців та ін. слов'ян, народів посилився рух за переселення у межі Рос. імперії. Серед тих, хто звернувся через рос. посла у Відні (Австрія) до рос. уряду за дозволом переселитися у Росію, виявилося чимало солдатів та офіцерів австр. армії. Рос. уряд прихильно поставився до цього, сподіваючись сформувати з них гусарські та пандурські (піші іррегулярні) полки й зміцнити ними власні пд. кордони. В жовтні 1751 до Києва прибула перша група вихідців з Австрії на чолі з полковником І. Хорватом, переважно сербів та угорців. Указами від 24 і 29.ХІІ 1751 (4 і 9.1 1752) рос. уряд визначив статус іноз. поселенців і місце їх розселення в Україні. їм відвели територію від Дніпра на Сх. до р. Синюхи на Зх. і від верхів'їв річок Інгулу та Інгульця на Пд. до річок Великої Висі й Омельника на Пн. Отже, під іноз. поселення було відведено т. 3. задніпровські місця, заселені українцями. В жалуваній грамоті І. Хорвату (січень 1752) ставилося завдання організувати на відведених землях 2 гусарські і 2 пандурські (піхотні) полки (фактично було утв. по одному), спорудити фортецю. Новоутв. округ було названо Новою Сербією. Складалася Н. С. з Гусарського і Пандурського полків, які водночас були адм.-тер. одиницями. Кожен полк поділявся на 20 рот, кожна рота мала свої оборонні споруди, здебільшого земляні вали, від чого поселення називалися шанцями. Полки Н. С. об'єднувалися у корпус, штаб-квартира якого містилася у Новомиргородському шанці (тепер м. Новомиргород Кіровогр. обл.). 1754 на території Н. С. було засн. фортецю Св. Єлизавети (з 1775 — м. Єлизаветград, тепер Кіровоград), яка стала адм. центром округу. Все наявне в Н. С. укр. населення примусово виселялося з обжитої території (див. Новослобідський полк). Оскільки австр. уряд почав перешкоджати переселенню військових у Росію, у Н. С. було дозволено приймати вихідців з Польщі, Туреччини та ін. країн. Тому Н. С. від початку існування була поліетніч. поселенським округом (серби, словенці, хорвати, македонці, болгари, молдавани, греки та ін.). Однак сподівання рос. уряду на массове переселення у Росію іноземців не справдилися. Згідно з імп. указом від 22.ІІІ (2. IV) 1764 військові поселення у Н. С. було ліквідовано; на основі Н. С. і Новослобід. полку утв. Новоросійську губернію (невдовзі її територію було значно розширено). Гусар, полк І. Хорвата перейм, на Чорний, а Пандурський — на Жовтий гусарські полки.

Літ.: Полонская-Василенко Н. Д. Заселение Юж. Украины в серед. XVIII в. «Историк-марксист», 1941, № 5; Кабу-зан В. М. Заселение Новороссии (Екатериносл. и Херсон, губерний) в XVIII - первой пол. XIX в. (1719-1858 гг.). М., 1976; Посунько О. М. Взаємовідносини Запоріз. Січі з Новою Сербією та Слов'яносербією. «Півд. Україна. XV1II-XIX століття», 1996, № 1; Пірко В. Заселення Степової України в XVI-XVIII ст. Д., 1998.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази