Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow К-кел arrow КАНТЕМІР
   

КАНТЕМІР

Дмитро Костянтинович [26.X (5.ХІ) 1673, м. Ясси, тепер Румунія - 21.VIII (1 .IX) 1723, с. Дмитрівка, під Харковом] — молд. держ. і політ, діяч, учений, письменник. Після смерті батька — господаря Молдови К. був обраний боярами правителем д-ви (1693), однак тур. султан (Молдова перебувала під владою Османської імперії) не затвердив його на престолі. Господарем К. був призначений у лист. 1710.

Вважаючи незалежність від Туреччини передумовою розквіту Молдови, К. орієнтувався на підтримку Росії і вступив у таємні зносини з царем Петром І. У квітні 1711 було підготовлено проект договору («диплом і

Кантемір Д.К. - leksika.com.ua

пункти») про входження Молдови до складу Росії на правах автономії та впровадження у ній спадкової монархії — династії Кантемірів. Після невдалої для Росії війни з Осман. імперією К. разом із рос. військами залишив Молдову і жив в Україні (Харків) та Росії (Москва, Петербург), де він отримав титул світлійшого князя Росії, перебував на службі у рос. царя(радник із східної політики, нач. канцелярії під час перс, походу Петра І). К. відзначався всебічною ерудицією, володів багатьма мовами, постійно займався наук, дослідженнями. Автор багатьох наукових трактатів з різних галузей знань: «Логіка» (1713), «Дослідження природи монархій» (1714), «Історія сходження і падіння Оттоман-ської імперії» (1714—16), «Історичний, географічний і політичний опис Молдови» (1716), «Хроніка стародавностей романо-молдо-влахів» (1717), «Система магометанської релігії» (1719), «Дослідження Кавказу» (1720), «Темні місця з катехізису» (1721) та ін. У багатьох своїх творах К. звертається до проблем права, особливо державознавчих. Був прихильником монархічної форми правління, але чітко розрізняв «монархію» і «тиранію», під якою розумів владу, незаконно «узурповану» будь-ким. На відміну від неї монархія засновується самими людьми за згодою між собою, як це зробили предки молдаван, обравши свого господаря. Надалі зміна монархів мала відбуватися шляхом спадкоємності. На думку К., монарх, влада повинна мати абс. характер та перевагу над церк. владою, а д-ва повинна бути централізованою і піклуватися про розвиток економіки, науки, культури. Отже, К. дотримувався поглядів, близьких до засад концепції освіченого абсолютизму.

Прижиттєву європ. славу К. принесли написані і видані в Україні та Росії 3-томний «Опис Молдови» (за цю працю автора було обрано членом Берл. АН), 4-томний трактат «Історія Оттоманської імперії» (півтора століття слугував європ. ун-там як підручник з тур. історії) та праця «Система магометанської релігії» (слугувала підручником зі сх. теології, а державцям і дипломатам — не тільки джерелом знань, а й «технологічним матеріалом» для вироблення політ, стратегії і тактики у зносинах із мусульм. країнами).

Певний резонанс мали трактати «Дослідження природи монархій», в якому відображено закамуфльовану полеміку із Петром І з приводу визначення міри «обмеження абсолютизму» і «вільнодумного просвітництва» в монарх, формі політ, правління, та «Темні місця з катехізису», в якому міститься полеміка К. із Феофаном Прокоповичем з приводу закономірностей виховання молоді. К. розглядав розвиток окр. держав як частину всесв. історії, як закономір. процес із властивою йому циклічністю зміни періодів піднесення і занепаду.

Літ.: Ермуратский В. Н. Дмитрий Кантемир - мыслитель и гос. деятель. Кишинев, 1973; Наследие Дмитрия Кантемира и современность. Кишинев, 1976.

І. М. Варзар, К. Е. Жолковський.

 

Схожі за змістом слова та фрази