Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нас-нач arrow НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ
   

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ

—питання про відносини між націями в багатонаціональних країнах, зокрема між націями імперіалістичних держав і залежних від них країн, про умови їхнього вільного розвитку, досягнення нац. незалежності. Ці відносини є конкретно-історичними і визначаються суспільно-економічними формаціями. Н. п. виникає в ході боротьби націй і народів за нац. визволення й особливої гостроти набуває з зародженням капіталізму і осн. класів цього суспільства — буржуазії і пролетаріату, з появою національно-визвольних рухів, очолюваних на першому етапі їхнього розвитку буржуазією, яка тоді ще була прогресив. класом. Буржуазія використовує ці рухи насамперед для створення нац. д-в і утвердження свого панування на внутр. ринках. За цих умов формується її ідеологія в Н. п.— бурж. націоналізм, якому протистоїть пролет. інтернаціоналізм, зв'язаний з виходом на політ. арену робітн. класу. К. Маркс і Ф. Енгельс розглядали Н. п. у тісному зв'язку з соціальними проблемами, від розв'язання яких залежить вирішення Н. п., тобто з ліквідацією будь-якого нац. гноблення. Шлях до цього вони вбачали в інтернац. єднанні трудящих під лозунгом "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Спираючись на ідеї К. Маркса і Ф. Енгельса, В. І. Ленін у нових істор. умовах розробив цілісну, струнку теорію, програму і політику пролет. партії з Н. п. (див. Національна політика КПРС, Національна програма КПРС), яке в період імперіалізму розвинулося в нац.-колоніальне питання. В. І. Леніну належить, зокрема, вчення про дві тенденції в Н. п. за капіталізму. Перша тенденція — пробудження нац. життя і нац. рухів, боротьба проти всякого нац. гніту, створення нац. д-в, друга — розвиток і частішання всіляких зносин між націями, ломка нац. перегородок, створення інтернац. єдності капіталу, екон. життя, політики, науки тощо. В. І. Ленін довів, що 1-а тенденція переважає на поч. розвитку капіталізму, 2-а характеризує зрілий капіталізм (див. Повне зібр. тв., т. 24, с. 121). Виходячи з цього, В. І. Ленін дійшов висновку, що в епоху пролет. революцій нац.-визвольна боротьба народів стає однією з невід'ємних частин єдиного революц. процесу, спрямованого проти імперіалізму. Розроблене основоположниками марксизму-ленінізму вчення з Н. п. — складова частина теорії соціалістичної революції. Тому марксизм-ленінізм розглядає Н. п. як підпорядковане заг. питанню про соціально-політ. розвиток людства на шляху від капіталізму до соціалізму, питанню про перемогу пролет. революції і встановлення диктатури пролетаріату. Конкретні шляхи розв'язання Н. п. марксистсько-ленінські партії, в т. ч. КПРС, вбачають у визнанні права націй на самовизначення, у здійсненні принципів добровільного об'єднання націй, у вихованні трудящих у дусі пролет. інтернаціоналізму, в боротьбі проти будь-яких проявів бурж. націоналізму як усередині країни, так і у відносинах між народами різних країн. Завдяки послідовному здійсненню ленінської нац. політики КПРС в СРСР з перемогою соціалізму Н. п. в тому вигляді, в якому воно дісталося від минулого, розв'язане повністю, остаточно, безповоротно (див. Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 4. К., с. 48). На основі ленінського плану побудови соціалізму в СРСР — здійснення соціалістичної індустріалізації країни, колективізації сільського господарства, культурної революції — повністю подолано фактичну, тобто екон. і культурну нерівність націй, що дісталась у спадщину від царизму. Виникли нові, соціалістичні нації, які досягли високого розвитку економіки, культури, національної за формою, соціалістичної за змістом, інтернаціоналістської за характером; відносини між ними побудовано на принципах пролет. інтернаціоналізму і дружби народів. Склалася нова істор; спільність людей — радянський народ. В умовах розвинутого соціалістичного суспільства в СРСР набувають посиленого розвитку дві взаємопов'язані тенденції в Н. п. — відбувається процес дальшого зближення націй шляхом розквіту кожної з них. Досвід КПРС V розв'язанні Н. п. в багатонац. країні — Союзі Радянських Соціалістичних Республік — став прикладом для марксистсько-ленінських партій, зокрема країн соціалістичної співдружності.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії. Твори, т. 4; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 7. Національне питання в нашій програмі; т. 23. Тези по національному питанню; т. 24. Критичні замітки з національного питання: т. 25. Про право націй на самовизначення: т. 26. Про національну гордість великоросів; т. 27. Соціалістична революція і право націй на самовизначення; т. ЗО. Підсумки дискусії про самовизначення; т. 35. Декларація прав трудящого і експлуатованого народу; т. 40. Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним; т. 45. До питання про національності або про "автономізацію"; Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1979; Брежнєв Л. 1. Про п'ятдесятиріччя Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1973; Ленинизм и национальный вопрос в современных условиях. М.,1974; Куличенко М. И. Расцвет и сближение наций в СССР (Проблемы теории и методологии). М., 1981.

В. С. Костенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази