Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПЕТРО ПЕРШИЙ (І)
   

ПЕТРО ПЕРШИЙ (І)

Петро Великий [Петр І, Петр Великий (Петро Олексійович Романов); 30.V (9.VI) 1672, Москва - 28.1(8.ІІ) 1725, Санкт-Петербург] — рос. цар з 1682, перший імператор Рос. імперії [з 22.Х(2.ХІ) 1721]. Мол. син царя Олексія Михайловича. Після смерті царя Федора Олексійовича в 1682 Петро та його брат Іван були проголошені царями, а їх сестра Софія — регентом при них. Усунувши 1689 її від влади, П. І став фактично, а після смерті брата (1696) юридично одноособовим правителем.

Під час свого правління провів кардинальне реформування держ. устрою, спрямоване на зміцнення централіз. влади, посилення екон. і військ, потенціалу Росії, модернізацію держ. механізму за європ. зразком. Цей процес відбувався здебільшого насильн. шляхом, на тлі пост, воєн. П. І здійснив перехід від станово-представницької до абс. монархії. За його царювання в основному сформувалися гол. атрибути абсолютизму — бюрокр. апарат управління, регулярна армія, поліція, централіз. фіскальна система. Цар (згодом імператор) зосередив у своїх руках усю повноту держ. влади. П. І змінив традиц. порядок спадкування влади монарха: Статутом про спадкування престолу 1722 законодавчо закріплено право імператора призначати спадкоємця на свій розсуд. Було ліквідовано Боярську думу. 1711 утв. Сенат, який невдовзі став органом держ. влади заг. компетенції. Упродовж 1717—20 замість приказів були утв. колегії. П. І цілком підпорядкував собі церкву, запровадивши адм. управління церковними справами. На зміну патріарху прийшов Синод (Духовна колегія), члени якого призначалися царем. Істотного реформування зазнало місц. управління. Указом від 19(30).XII 1708 П. І започаткував утворення губерній, а указом від 25.V(5.VI) 1718 — органів поліції. Найбільше уваги приділялося органам політ, поліції. Ще 1696 утв. Преображенський приказ, якому указом 1702 було надано виняткові повноваження, зокрема притягати служб, осіб незалежно від рангів і посад до суд. та адм. відповідальності. Функціями політ, розшуку цар наділив утворену 1718 Таємну канцелярію. Пріоритетним напрямом держ. діяльності П. І стало реформування війська. Було сформовано регулярну армію, впроваджено рекрут, набори з числа селян; з середовища дворян готувався офіцерський склад, було запроваджено жорстку дисципліну. Найзначнішим юрид. актом, що закріплював основні положення військ, реформи, став Військовий статут 1716. Він уміщував також норми крим. права, зокрема передбачав застосування смертної кари у 122 випадках. П. І активно працював над питаннями регламентації держ. служби. Згідно з затвердженим 1722 «Табелем про ранги» створювалася єдина система звань і рангів військ, та цив. чиновництва. З метою посилення контролю над органами місц. управління і передусім щодо фін. питань було утворено системи фіскалітету (1711) та прокуратури (1722). За П. І було запроваджено юліанський календар (1700), гражданський шрифт (1710), відкрито нові навч. заклади. 1724 засн. Академію наук. У зовн. політиці цар вирішував геополіт. завдання, пов'язані із закріпленням за Росією балт. та чорномор. узбережжя. Наслідком стали Азовські походи 1695—96, невдалий Прутський похід 1711, Перський похід 1722—23 на Півдні та тривала і виснажлива Північна війна зі Швецією (1700-21). П. І проводив послідовну політику, спрямовану на обмеження політ, автономії й екон. ослаблення України. У 1709 запроваджено посаду цар. резидента при укр. гетьмані, чим істотно звужувалися права останнього. 1722 утв. Малоросійську колегію, яка фактично перебрала на себе всю повноту адм. влади в Україні. Екон. політика П. І щодо України спрямовувалася на руйнування її як самост. екон. організму (численні заборони на вивезення укр. товарів до ін. країн, розорення укр. купецтва, жорстка податкова й митна політика та ін.). На тер. України постійно дислокувалося рос. військо, утримуване коштом місц. населення. Після Прутського мирного договору 1711 між Росією і Туреччиною П. І зрікся претензій на Правобережну Україну. За наказом П. І у 1709 було зруйновано Запорізьку Січ.

Літ.: Сыромятников Б. И. «Регулярное» гос-во Петра І и его идеология. М., 1946; Баггер X. Реформы Петра Великого. М., 1985; Рогожин А. И., Ярмыш А. Н. Гос-во и право России в период становления и развития абсолютизма (вторая пол. XVII - кон. XVIII в.). К., 1989.

О. Н. Ярмыш, О. М. Головко.

 

Схожі за змістом слова та фрази