Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕОСУДНІСТЬ
   

НЕОСУДНІСТЬ

— психопатол. стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпеч. діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного псих, захворювання, тимчас. розладу псих, діяльності, недоумства (див. також Деменція) або ін. хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19 КК України). Поняття «неосудність» застосовується і в адм. зак-ві (ст. 17, 20 КпАП України). Н. виключає можливість особи бути суб'єктом злочину чи адміністративного правопорушення. Закон вказує на два критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною — медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Мед. критерій характеризується наявністю в особи одного з 4 видів псих, захворювань, зазначених у ч. 2 ст. 19 КК:

1. Хронічне психічне захворювання — розлад псих, діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. В окр. випадках спостерігаються періоди тимчас. поліпшення стану хворого, т. з. ремісії, але це не означає видужання. До хронічних псих, захворювань належать шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.

2. Тимчасовий розлад психічної діяльності — псих, захворювання, яке розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і, як правило, закінчується повним одужанням особи (гострий алк. психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого псих, потрясіння, т. з. виняткові стани — патол. сп'яніння, патол. афект тощо).

3. Недоумство, або, як його ще називають, олігофренія, — стійкий хворобливий стан психіки, який характеризується неповноцінністю розумової діяльності (вроджений чи набутий у ранньому дитинстві або такий, що розвинувся внаслідок якого-небудь псих, захворювання). Розрізняють 3 ступені недоумства: легкий (дебільність), середній (імбецильність) і глибокий, тяжкий ступінь розумової недорозвиненості (ідіотія).

4. Хворобливий стан психіки, який у вузькому розумінні не є псих, захворюванням, але інколи його перебіг досить тяжкий, супроводжується різними порушеннями псих, діяльності (напр., тяжкі форми психопатії, психостенії, стан абстиненції). Подібне може спостерігатись і при травмах головного мозку, пухлинах мозку тощо. Під час зазначених патологій у хворого може бути порушена здатність до розумової чи вольової діяльності. Передбачені законом в альтернативі ознаки мед. критерію охоплюють усі можливі випадки хворобливого розладу псих, діяльності людини. Мед. критерій виражено, таким чином, у діагнозі захворювання. Але псих, захворювання само по собі не обов'язково виключає можливість суб'єкта усвідомлювати свої дії або керувати ними. Для визнання особи неосудною у момент вчинення нею суспільно небезпеч. діяння має бути наявним і певний розлад її свідомості або вольових функцій як результат псих, захворювання.

Юрид. (психологічний) критерій Н. включає у себе інтелектуальну і вольову ознаки. Інтелект, ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати факт, характер і сусп. небезпечність своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкр. суспільно небезпеч. діяння. Вольова ознака полягає у нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом як суспільно небезпечні й кримінально карані (чи за які передбачено адм. стягнення). Напр., розлад вольової сфери спостерігається у наркоманів у стані абстиненції (наркот. голодування), але в них при цьому зберігається певна здатність усвідомлювати сусп. небезпечність свого діяння. Така особа усвідомлює крим. протиправність (напр., викрадення наркот. засобів), однак не може утриматися від вчинення цих дій. Для визнання наявності юрид. критерію достатньо встановити одну з названих його ознак — інтелектуальну чи вольову. Сукупність медичного (одного з 4 видів псих, захворювань) і юридичного (інтелектуальної чи вольової ознаки) критеріїв дає підстави для визнання особи неосудною, і вона у зв'язку з цим не підлягає крим. чи адм. відповідальності.

Висновок про Н. чи осудність особи по конкр. справі робить суд (а в процесі досуд. розслідування — орган дізнання, слідчий чи прокурор), спираючись на результати експертизи судово-психіатричної. Згідно з крим.-процес. зак-вом для визначення псих, стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності, обов'язково призначається експертиза (п. З ст. 76 КПК України). Однак цей висновок, як і будь-який висновок експерта взагалі, не є обов'язковим для органів досуд. розслідування, прокурора і суду, а підлягає оцінці. Вони можуть не погодитися з висновком суд.-психіатр. експертизи, але така незгода має бути мотивована у відповід. процес, док-ті (ч. 4 ст. 75 КПК). Стан Н. особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпеч. діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом злочину, він не підлягає крим. відповідальності, але згідно з ч. 2 ст. 19 КК до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, які не є покаранням. Закон передбачає 4 види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатр, закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (ч. 1 ст. 94).

Трапляються випадки (ч. З ст. 19), коли особа вчиняє злочин у стані осудності, але до постановления вироку захворіла на псих, хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Така особа не підлягає покаранню, до неї за рішенням суду можуть застосовувати примус, заходи мед. характеру. Після одужання ця особа може підлягати покаранню. Особа, яка вчинила злочин чи адм. правопорушення у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркот. засобів або ін. одурманюючих речовин, не визнається неосудною і підлягає кримінальній (ст. 21) або адм. відповідальності. Цей стан може бути визнаний обтяжуючою обставиною (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, п. 6 ч. 1 ст. 35 КпАП) і навіть утворювати склад адм. проступку — «поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль» (ч. 1 ст. 178 КпАП), «перебування на роботі в нетверезому стані» (ч. 1 ст. 179 КпАП). Див. також Обмежена осудність.

Літ.: Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголов. праве (истор. очерк). X., 1992; Первомайский В. Б. Невменяемость. К., 2000.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази