Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow К-кел arrow КАНОНІЗАЦІЯ
   

КАНОНІЗАЦІЯ

(лат. canonizatio, від грец. — упорядковувати, узаконювати) — у катол. і правосл. церквах особливий акт церковної (а в деяких д-вах — і монархічної) влади, за яким подвижник віри і благочестя після смерті називається святим і відповідно вшановується. К. як певна система норм для встановлення святості почала оформлятися у період перших чотирьох вселенських соборів (4—5 ст.); вона передбачає відповідність особи кандидата в святого певним вимогам. У католицизмі це: належність до церкви, вік розуміння добра і зла, святе життя, вияви чудес, смерть подвижника віри. Правосл. церкви не мають єдиних вимог, але обов'язковими є святість життя, чудеса (прижиттєві або після смерті), знайдення мощів. У візант. церкві інстанціями, які проголошували святих, були імператори і патріархи; після падіння Візантії (1453) — патріархи з їх соборами. У католицизмі схему К. чітко розроблено: спочатку відбувається беатифікація і вже після цього — власне К. Проте папа римський може і своєю владою проголосити блаженство чи святість. Православні розрізняють три види К.: місцева у вузькому трактуванні (в межах приходу або монастиря); місцева у широкому трактуванні (в межах єпархії); загальноцерковна. її механізм у православних не розроблено, вона здійснюється відповідно до традицій кожної церкви. У більшості протест, церков К. практично відсутня, оскільки протестантизм відкидає культ святих.

С. В. Сьомін.

 

Схожі за змістом слова та фрази