Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прол-проті arrow ПРОСТІР І ЧАС
   

ПРОСТІР І ЧАС

— філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Простір виражає співіснування і відокремленість речей одна від одної, їхню протяжність, порядок розташування однієї відносно одної; час характеризує послідовність існування явищ, які змінюють одне одного, відокремленість різних стадій розвитку, тривалість, швидкість, темпи, ритми матеріальних процесів. Діалектич. матеріалізм розглядає категорії П. і ч. як форми осягнення об'єктивної дійсності, що виробляються на основі суспільно-істор. практики і змінюють свій зміст відповідно до способів людського буття та глибини пізнання. Різним способам людського буття, різним типам культури властиві свої особливі уявлення П. і ч. Проте з цього зовсім не випливає висновок про суб'єктивність П. і ч., як це вважає суб'єктивний ідеалізм. Діалектичний матеріалізм, виходячи з об'єктивного, незалежного від свідомості, існування матерії, визнає об'єктивність П. і ч. Ідеалізм заперечує об'єктивно реальне існування П. і ч., розглядаючи їх або як похідні від індивідуальної свідомості (Дж. Берклі, Е. Мах), або як апріорні форми чуттєвого споглядання (І. Кант), чи як категорії абс. ідеї (Г. В. Ф. Гегель). Важливими аспектами проблеми П. і ч. є питання про їхній зв'язок з матерією, про їхні осн. закономірності і властивості. За метафіз. концепцією П. і ч., яка склалася на основі поглядів давньогрец. атомістів (Демокріт, Епікур) і представників класичної фізики (І. Ньютон), існують абсолютні П. і ч., незалежні від матерії. Абс. простір, за цими уявленнями,— безмежна порожнеча, абсолютно нерухома, проникна й неперервна, однорідна й однакова за фіз. властивостями в усіх напрямах; абс. час безвідносний до будь-чого зовнішнього, лине рівномірно, однорідний і неперервний. Абс. простір і абс. час — безконечні і не пов'язані між собою. На відміну від метафіз. концепцій діалектичний матеріалізм стверджує нерозривність матерії і руху, П. і ч., а також залежність характеристик П. і ч. від рівнів організації матерії. Розвиток математики і фізики в 19 ст. (праці М. І. Лобачевського, К. Ф.Га-усса і Г. Ф. Б. Рімана з геометрії, створення електродинаміки рухомих тіл, досліди А. А. Майкельсона, Ф. Троутена та ін.) привів до заміни Ньютонової концепції П. і ч. новою концепцією — відносності теорією А. Ейнштейна, яка підтвердила правоту діалектичного матеріалізму. Було розкрито глибокі зв'язки між властивостями П. і ч. та фундаментальними законами збереження (Нетер теорема). П. і ч., як доводить сучас. фізика, органічно пов'язані між собою і з рухом матерії, є двома сторонами одного цілого. Відкриття новітнього природознавства підтвердили діалектико-матеріалістичну концепцію П. і ч., стали природничо-наук. основою її дальшого розвитку. Діалектич. матеріалізм виходить з того, що сутністю П. і ч. є рух як спосіб існування матерії. Отже, матерія, рух, П. і ч. невіддільні. Це не різні предмети, які певним чином тимчасово поєднуються, а різні необхідні характеристики одних і тих самих процесів. Оскільки П. і ч. є формами буття матерії, то діалектичний матеріалізм вважає їхню природу суперечливою, як суперечлива сама матерія. Ця суперечливість розкривається в процесі зміни, розвитку й руху матерії. П. і ч. конечні й безконечні, перервні й неперервні, являють собою моменти сталого і мінливого. Марксистсько-ленінська філософія надає особливого значення вивченню специфіки соціального П. і ч., оскільки в них, як формах існування найвищого рівня організації матерії, знімаються (див. Зняття) характеристики П. і ч. всіх ін. рівнів. В осмисленні соціального П. і ч. діалектичний і історичний матеріалізм спирається на сучасні дані природничих і гуманітарних наук, проте філос. поняття П. і ч., як і поняття матерії, не зводяться до конкретно-наук. уявлень про них, вони включають великий світоглядний і культурологічний зміст.

 

Схожі за змістом слова та фрази