Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дін-доб arrow ДНІПРОПЕТРОВСЬК
   

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

(до 1926 - Катеринослав) - місто, обласний і районний центр УРСР. Розташований у нижній течії Дніпра, осн. частина міста лежить на високому правому березі, менша - на лівому. 1066 тис. ж. (1979). Поділяється на 8 міських районів. Засн. 1776 на лівому березі Дніпра під назвою Катеринослав. З 1783 - адм. ц. Катеринославського намісництва. Указом 1784 будівництво міста перенесено на правий берег Дніпра. В 1797 Катеринослав перейменовано на Новоросійськ, який став центром новоутвореної однойменної губернії. В 1802 місту повернуто назву Катеринослав, воно стало центром Катеринославської губернії. Розвиток міста почався з 80-х рр. 19 ст., особливо з побудовою Катерининської (тепер Придніпровської) з-ці (1884), що з'єднала Донбас з Криворіжжям і чорноморськими портами. З перетворенням Катеринослава на один з найбільших індустріальних центрів України посилився революц. робітн. рух. У 1890 в місті виник перший марксистський гурток, 1893-94 - перша с.-д. орг-ція. У квітні 1895 відбулася перша маївка. В 1897 за участю І. В. Бабушкіна створено катеринославський "Союз боротьби за визволення робітничого класу" [з 1898 - К-т РСДРП; див. Катеринославська організація РСДРП(б). У 1903 Катеринослав охопила хвиля страйків (див. Загальний страйк на Півдні Росії 1903). Великого розмаху набула революц. боротьба в місті під час революції 1905-07 (див. Катеринославський загальнополітичний страйк 1905). В кінці жовтня 1905 створено Раду робітн. депутатів, у грудні - Катеринославський бойовий страйковий комітет, до складу якого входив Г. І. Петровський. Після Лютневої революції, у березні 1917, обрано Раду робітн. депутатів. 5(18). III 1917 на конференції більшовиків Катеринослава і Донбасу обрано Катеринослав. к-т РСДРП. 29.ХІІ 1917 (11.І 1918) в місті встановлено Рад. владу. З 1932 Д.- обл. центр. Під час Великої Вітчизн. війни в період тимчасової нім.-фашист. окупації Д. (25.VIII 1941 - 25.Х 1943) у місті діяли підпільні обласний, міський і районні к-ти партії, комсомольсько-молодіжна та ін. патріотичні групи. Д. нагороджений орденом Леніна (1976).Сучасний Д.- значний індустріальний центр України. Розвиток пром-сті міста базується в осн. на електроенергії потужної Придніпровської ДРЕС, на заліз. руді Криворіжжя, нікопольському марганці, вугіллі Донбасу, газі Шебелинки, а також на продукції навколишніх с.-г. районів. Провідна роль у пром-сті міста належить чорній металургії (з-ди: Дніпропетровський металургійний завод імені Г. І. Петровського, металургійний ім. Комінтерну, Дніпропетровський трубопрокатний завод імені В. І. Леніна, Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені К. Лібкнехта). Прискореними темпами розвивається одна з провідних галузей пром-сті - машинобудування, яке представлене Дніпропетровським заводом металургійного устаткування. Дніпропетровським комбайновим заводом імені К. Є. Ворошилова, Дніпропетровським виробничим об'єднанням по випуску важких пресів та Дніпропетровським виробничим об'єднанням важкого папероробного машинобудування імені Артема, з-дами верстатобудівним, електровозобудівним, Нижньодніпровським вагоноремонтним ім. С. М. Кірова, "Світлофор" (виробляє засоби сигналізації для залізничного транспорту, метрополітенів тощо). Значного розвитку набули хім. пром-сть (Дніпропетровський шинний завод. Дніпропетровський лакофарбовий завод, з-д хім. виробів) та виробн. буд. матеріалів (Дніпропетровський завод металокон-струкцій імені І. В. Бабушкіна, металоконструкцій № 2 та стінових матеріалів з-ди, виробниче об'єднання "Дніпроважбудіндустрія", заводобуд. комбінат). Є ряд підприємств деревообр. промисловості (меблевий комбінат та ін.). Харч. галузь представлена міським молочним заводом № 2, молочним з-дом № 1, м'ясним і харчових концентратів комбінатами, об'єднанням олійно-жирової пром-сті.

Серед галузей легкої пром-сті найбільше значення мають швейна, трикотажна, взут. (виробниче експериментальне трикотажне об'єднання "Дніпрянка", виробничі швейні об'єднання ім. В. Володарського, "Дніпро", "Славутич", виробниче об'єднання взут. підприємств). Д.- значний вузол залізничних (8 залізничних станцій), автомоб., водних (механізований річковий порт) шляхів та авіаліній. У Д.- 167 загальноосв. шкіл (139 тис. учнів; 1978), 30 серед. спец. навч. закладів (39,6 тис. учнів), 20 профес.-тех. уч-щ (14 тис. учнів), 8 вузів і ф-т Київ. ін-ту фізичної культури (56 тис. студентів). Вузи: Дніпропетровський університет імені 300-річчя возз'єднання України з Росією, гірничий, інженерно-будівельний, інженерів залізничного транспорту, медичний, металургійний, сільськогосподарський, хіміко-техноло-гічний інститути (див. окремі ст.). В місті працює Дніпропетровський науковий центр АН УРСР, Чорної металургії інститут, Трубної промисловості всесоюзний науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут, н.-д. ін-т автоматизації чорної металургії, Всесоюзний н.-д. ін-т кукурудзи та ін. У місті - 473 бібліотеки (фонд-21,6 млн. одиниць зберігання), 56 клубних закладів, 15 кінотеатрів, 5 театрів (Дніпропетровський театр опери та балету, Дніпропетровський український музично-драматичний театр імені Т. Г Шевченка, Дніпропетровський російський драматичний театр імені О. М. Горького, театр юного глядача і театр ляльок), філармонія, 2 державні музеї - Дніпропетровський історичний музей імені академіка Д. І. Яворницького та Дніпропетровський художній музей - і 10 народних музеїв. Позашкільні заклади: палац і будинки піонерів, станції юних натуралістів і юних техніків, дитячі спортивні школи. Працюють вид-ва "Промінь" і "Зоря", виходять газ. "Зоря", "Днепровская правда", "Днепр вечерний", "Прапор юності". Обл. радіомовлення і телебачення. Архіт. пам'ятки Д.: палац Потьомкіна (тепер Палац студентів ім. Ю. О. Гагаріна, 1787-89, арх. І. Старов), ф-ка сукон і шовку (тепер хлібозавод № 1, 1794-98, арх. Ф. Волков), Преображенський собор (1830-35, арх. А. Захаров), Міська Дума (тепер Міська Рада, 1900 -01, арх. Д. Скоробагатов), хім. корпус гірничого ін-ту (1900, арх. О. Бекетов) та ін. За рад. часу реконструйовано площі, створено нові житл. р-ни (Вузівський, 1959 -65; Новомосковський, 1961-66; Мандриківської набережної, 1970 -73. та ін.), споруджено нові громад, будівлі (Палац культури металістів, 1926-30; рос. драм. театр ім. М. Горького, 1941, арх. О. Красносельський; ун-т, 1936, арх. О. Красносельський і В. Самодрига; готель "Дніпропетровськ". 1969, арх. В. Зуєв та ін.), оперний театр (1974, арх. Б. Жежерін). Парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка з пам'ятником Т. Г. Шевченку (1956, скульптор І. Зноба, арх. Л. Витвицький). Пам'ятники: В. І. Леніну (1957, скульптори М. Вронський, О. Олійник, арх. О. Сидоренко), О. С. Пушкіну (1901, скульптор І. Гінцбург), студентам-героям (1968,скульптори О. Ситник, К. Чеканьов, В. Щедрова, арх. В. Нескоромний), Г. І. Петровському (1976, скульптор К. Чеканьов, архітектор В. Сотников), Монумент Вічної Слави (1967, скульптори В. Агібалов, М. Овсянкін, архітектор О. Максименко та ін.).

В 1820 в Катеринославі перебував О. С. Пушкін. У різний час тут жили і працювали укр. письменник-етнограф І. І. Манжура та історик і археолог Д. І. Яворниць-кий. У населених пунктах, що ввійшли в межі сучас. Д., народилися парт. і рад. держ. діячі О. Ф. Ватченко (в с. Єлизавето-Кам'янці) і І. П. Казанець (у с. Лоцмано-Кам'янці). Уродженцями Д. також є: академіки АН СРСР і АН УРСР В. О. Каргін, П. П. Ширшов, О. І. Бродський, В. М. Корецький. В. А. Ройтер; двічі Герої Рад. Союзу А. Я. Брандис і О Ф. Федоров, Герой Рад. Союзу О. М. Матросов, нар. художники СРСР В. 3. Бородай, Є. В Вучетич, В Г Пузирков, нар. худ. УРСР А. Й. Страхов, нар. артисти СРСР О. Д. Дикий, В. Я. Станицин, А. Я. Штогаренко, нар. артист УРСР Д. О. Дударе.в, рад. поети М. А. Светлов, Ю. В Корецький, учасник боротьби за владу Рад Г. І. Чудновський.

Літ.: Мартиненко Г. А. Дніпропетровськ. К., 1966; Бріккер Б. Я. [та ін.]. Вулиці й площі Дніпропетровська. Дніпропетровськ, 1967: Ватченко А. Ф., Шевченко Г. И. Днепропетровск. Путеводитель-справочник. Днепропетровск, 1976; Днепропетровску 200 лет. 1776-1976. Сборник документов и материалов. К.. 1976

М Ф. Набенко (культура).

ДніпропетровськДніпропетровськ