Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КИТАЮ ДАВНЬОГО ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДУМКА
   

КИТАЮ ДАВНЬОГО ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДУМКА

— сукупність ідей і поглядів на д-ву та право давніх кит. мислителів. Батьком давньокитайської політико-правової думки можна вважати Чжоу Гуна (11 — 10 ст. до н. е.), який розробив формулу зміни династій. За його вченням Небо надає мандат тому, хто втілює у своїй особі найбільшу кількість де (чеснота, благодать, справедливість). Правитель уже сам надає владу наступникам (не обов'язково спадкоємцям) доти, доки в них де не вичерпається. Тоді Небо знову втручається у долю Піднебесної, вибирає мудреця, сповненого де, і цикл починається знову. Першими ознаками втрати де є аморальність правителя, зневажливе ставлення до підданих, порушення норм справедливості. На рубежі 8—7 ст. до н. е. Гуань Чжун (помер 645 до н. е.), перший радник у царстві Ці, очоливши адміністрацію країни, розробив теорію про два можливі шляхи держ. управління: ба-дао — правління, що спирається на силу, і ван-дао — правління, засноване на чеснотах. Д-ва взагалі розглядалася ним як колишня сім'я, що розрослася. «Закони, — говорив Гуань Чжун, — це батько і мати народу. Правитель і чиновники, вищі і нижчі, знатні і прості — всі повинні дотримуватися закону. Це і зветься великим мистецтвом правління». В галузі внутр. політики він здійснив адм. реформу, поділивши країну на 21 округ. Його вчення з питань держ. політики викладено у трактаті «Гуань-цзи» («Вчитель Гуань»). Найвищого розквіту політ.-правова думка у

Давньому Китаї досягла в 2-й пол. 1-го тис. до н. е. Найвидатнішим серед тодішніх кит. учених вважається Конфуцій. Другу течію — моїзм — заснував філософ і політ, діяч Моцзи (479—400 до н. е.). Він обгрунтував теорію сусп. договору виникнення д-ви, висунув ідею фе-дер. устрою, сформулював принципи держ. управління та практичні пропозиції щодо побудови жорсткої адм. структури, розробив концепцію поєднання заохочення і покарання як важеля держ. адміністрування, доктрину «загальної рівновеликості», тобто казарм, рівноправ'я, започаткував застосування принципів егалітаризму у соціально-політ. відносинах. Моцзи засуджував рабство, розкіш і паразитизм панівних верств сусп-ва. Піддав критиці етичні принципи конфуціанства, висунувши ідею «загальної любові і взаємної вигоди». Провідником третьої течії — легізму (фацзя) — виступив Шан Ян (390—338 до н. е.), гол. радник (міністр) у царстві Цінь. Його трактат «Шан цзюнь шу» («Книга правителя області Шан») є однією з перших у світовій історії праць, в якій докладно розроблено модель деспот, д-ви. В уявленнях Шан Яна д-ва виступає як абс. інституція, найвища мета і вінець діяльності людини, машина примусу, а право- закон — як засіб досягнення такої мети. Гол. ознаки закону — його верховенство, універсальність, жорсткість, обов'язковість для усіх. Осн. методи побудови деспот, д-ви — матеріальне стимулювання приват, власників, підтримка їх занять землеробством; «зрівняння майна», тобто заохочення бідних до набуття власності, а багатих — до добровільної передачі частини майна бідним; застосування методу нагород і покарань (перевага віддавалася покаранням, зокрема жорстоким). Реформи, що їх здійснив Шан Ян у 359—348 до н. е. (напр., уперше в історії Китаю узаконювалося право приват, власності на землю), спричинили невдоволення спадкової аристократії, за наполяганням якої він і був страчений. Близький до легістів Шень Бухай (400—337 до н. е.) розробив учення про технологію влади, умови мудрого правління, мист-во адміністрування, критерії вибору на держ. посади, контроль над чиновниками. Четверта течія давньокит. політ.-правової думки — даосизм. Його постулати викладені у трактаті «Дао де цзін» — «Книга про дао і де» (4—3 ст. до н. е.), авторство якого приписується Лао-цзи (579—499). У цьому вченні дао — найвищий безликий абсолют. Д-ва, сусп-во і людина — природні частини дао і космосу. Вони підпорядковуються законам вічності. Цивілізація та всі її надбання — це штучні утворення, що протистоять природ, порядку. Ось чому істинна мудрість — це затворництво, відмова від усього штучного. Д-ва повинна бути маленькою, державою-селом, а народ — неписьменним, що дозволить зробити гол. методами держ. управління «мудрість простоти», засновану не на знаннях, а на інтуїції, а також «не-діяння», тобто інертність, адміністрації, створення розумним і проникливим правителем умов для стабільного природного розвитку сусп-ва без штучного підштовхування природ, процесів активністю провідників д-ви. В су-час. Китаї даосизм є однією з реліг. течій. Унікальним є узагальнення усієї практики держ. управління, докладний виклад і класифікація багатотис. ієрархічно-бюрокр. держ. системи за посадами, функціями, фахом, родом діяльності (від тлумача слів і керівника чаклунів до міністра) у трактаті «Чжоулі» — «Норми Чжоу» (4—3 ст. до н. е.) близьких до конфуціанства невід, авторів. Проповідь аполітичності, вільнодумства, себелюбства, засудження д-ви з усіма її атрибутами і цивілізації взагалі, піднесення гедонізму та егоїзму, заклики брати всі радощі і насолоди від реального, а не потойбіч, життя характерні для доктрини близьких до даосизму Ян Чжу (414—334 до н. е.) та Чжуан-цзи (369— 286 до н. е.). Визначним твором вважається трактат «Гуань-цзи» — «Вчитель Гуань» (4—2 ст. до н. е.), в якому сформульовано пріоритетну ідею централіз. контролю над екон. життям д-ви та екон. регулювання. Своєрідним синтезатором легізму, конфуціанства, моїзму і даосизму (тобто принципів сили та авторитету держ. влади, мист-ва адм. управління, верховенства закону, гуманізму і справедливості, самовдосконалення, взаем, користі, недіяння тощо) виступив Хань Фей (288— 233 до н. е.), який створив ориг. філософію права і здійснив спробу перетворити оновлений легізм на провідну течію тогочас. політ.-правової думки. Хань Фей написав більшість із 55 глав трактату «Хань Фей-цзи» («Вчитель Хань Фей»), що містить настанови, спрямовані на створення централіз. д-ви, обмеження прав бюрократії. Та надії його не виправдалися: надмірна жорстокість правлячого режиму царства та імперії Цінь (3 ст. до н. е.), який спирався саме на вчення фацзя, дискредитувала легізм, і він уже ніколи не відроджувався у кит. політ.-правових доктринах. У 1 тис. н. е. і далі (аж до 20 ст.) кит. правова і політ, думка розвивалась у вигляді тріади, тобто трьох гол. течій — конфуціанства, даосизму і буддизму, які водночас і конкурували між собою, і мирно співіснували.

Літ.: Го Мо-жо. Философы древнего Китая. М., 1961; Быков С. Ф. Зарождение общественно-полит, и филос. мысли в Китае. М., 1966: Древнекит. философия. Сб. текстов, т. 1—2. М., 1972—73; Васильев Л. С. Проблемы генезиса кит. гос-ва. М., 1983; История полит, и правовых учений. Древний мир. М., 1985; Мироненко О. М. Права і свободи людини у давній політ.-правовій думці. К.. 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази