Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
   

КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ

- 1) Адм. -тер. одиниця у Рос. імперії 18 ст. Утв. 18(29).ХІІ 1708. Одна з 8 тодішніх рос. губерній. Адм. центр — Київ. До складу К. г. входили значні території сучасних Чернігівської (Україна) та Орловської, Курської і Брянської (Росія) областей. Крім Києва, до К. г. було приписано міста Переяслав, Ніжин і Чернігів; у них були рос. воєводи і стояли рос. гарнізони (у 1720 таких гарнізонів у К. г. було 7). У зв'язку з тим, що запровадження у Рос. імперії колегій вимагало реформування місц. управління, 1719—20 було здійснено відповідну реформу як продовження реформи 1708. Губернії поділено на провінції (в Україні — Київська, Білгородська і Бах-мутська), запроваджено нові рос. установи і посади. Зокрема, 1719 реформовано суд. установи, суди відокремлено від адміністрації. Надвірний суд К. г. знаходився у Курську (розглядав крим. і цив. справи рос. дворян та міщан; населення Лівобереж. України було підсудне судам гетьм. уряду, а росіяни, що перебували в Лівобереж. Україні, переважно військові, — гарнізонним військ, судам). Нову систему місц. управління запроваджено Інструкцією губернаторам і воєводам від 12(23).IX 1728. Єдиним органом правління і суду в К. г. знову стали губернатори (їх призначав рос. Сенат, а затверджував імператор). У зв'язку з тим, що функції київського (як і азовського) губернатора виходили за межі внутр. управління губернією, він мав звання генерал-губернатора (заступник — віце-губернатор). Обидва разом з комендантом гарнізону були членами присутствія. Управління К. г. здійснювалося через Київ. губ. канцелярію. її функції: стягнення податків і недоїмок, заготівля провіанту для армії, проведення рекрут, наборів, розшук і затримання втікачів, боротьба з корчмарством. Ще ширшими були функції канцелярії у питанні зовн. зносин (Гетьм. Україна не мала права на них): вирішення прикорд. конфліктів, зокрема щодо діяльності гайдам. загонів, встановлення прикорд. митниць і форпостів, видача паспортів для виїзду за кордон. Особливе місце належало дип. справам: крім листування з іноз. д-вами, Київ. губ. канцелярія займалася організацією розвідки та боротьби зі шпигунством в Україні. З часу заснування Нової Сіні (1734) канцелярії належала важлива роль у здійсненні контролю рос. уряду за її діяльністю. Канцелярії підпорядковувалися також слободи рос. розкольників (переважно на тер. Стародубського і Черніг. полків; ці слободи було вилучено з-під управління козац. самоврядування у 2-й пол. 18 ст.). У зв'язку з ліквідацією гетьманства і початком остаточного знищення укр. козац. самоврядування у Лівобереж. Україні значна частина здійснюваних генерал-губернатором і канцелярією К. г. функцій перейшла до 2-ї Малоросійської колегії — центр, органу держ. управління Рос. д-ви у справах Лівобереж. України. Потреба в рос. управлінні цією територією через органи К. г. відпала. Проведення наст, реформ було затримано через рос.-тур. війну 1768-74. Царським указом від 16(27).ІХ 1781 на Лівобереж. Україну поширено дію загаль-норос. адм. реформи 1775. Після ліквідації К. г. Гетьманщину поділено на 3 намісництва — Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, які разом становили Малоросійське генерал-губернаторство.

2) Адм.-тер. одиниця у Правобереж. Україні, утв. 1797 (фактично в кін. 1796), коли на всі укр. землі у складі Рос. імперії, у т. ч. на приєднані в кін. 18 ст. у результаті першого і другого поділів Речі Посполитої, було поширено за-гальнорос. адм.-тер. устрій. Адм. центр — Київ. До її складу входили повіти: Бердичівський, Богуславський, Васильківський, Звенигородський, Канівський, Київський, Липовецький, Махнівський, Радомишльський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський і Чигиринський. З незначними змінами — у складі 12 повітів (крім Богуславського і Махнівського) — К. г. існувала аж до реформування її у рад. час. У 1832, у зв'язку з польс. повстанням 1830—31, рос. уряд утворив на Правобереж. Україні Київське генерал-губернаторство, до якого увійшли Волинська, Київська і Подільська губернії. Усю адм.-викон. владу здійснював призначуваний рос. імператором губернатор, у повітах — справники. В 1837 повіти було поділено на стани, очолювані поліц. приставами. У складі К. г. було 12 міст, 111 містечок і 7344 інші нас. пункти. На 1(14).І 1913 кількість населення у ній становила 4820 тис. чол. Такий поділ деякий час залишався незмінним і за рад. влади. Постановою ВУЦВК від 12.ГУ 1923 замість двоступеневої адм.-тер. системи (губернія — повіт) було запроваджено триступеневу (губернія — округ — район). У К. г. було утворено Білоцерк., Київ., Уман. і Черкас, округи. Згідно з постановою ВУЦВК від 3.УІ 1925 поділ на губернії було ліквідовано, на тер. К. г. вказані округи набули самост. значення як окр. адм.-тер. одиниці (округ — район).

Літ.: Адм.-тер. деление УССР. X., 1921; Адм.-тер. деление Украины. X., 1923; Адм.-тер. поділ УСРР. X., 1925; Історія Укр. РСР, т. 2-6. К., 1977-79.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази