Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЮБЧЕНКО
   

ЛЮБЧЕНКО

Панас Петрович |2(14).І 1897, м. Кагарлик, тепер Київ. обл. — 29 VIІІ 1937, Київ] — укр. держ. і парт. діяч. Закін. 1914 Київ, військ.-фельдшерську школу. У 1916—17 брав участь у виданні журналів «Соціалістична думка» та «Наше слово» в Києві. Після Лют. революції в Росії — чл. виконкому Київ, ради роб. і солд. депутатів, чл. Центр. Ради. Був одним з лідерів лівої фракції Укр. партії соціалістів-революціонерів. Від березня 1919 входив до кер. органів Укр.

Любченко П.П. - leksika.com.ua

партії соціалістів-революціонерів (комуністів), з березня 1920, після саморозпуску партії боротьбистів, вступив до КП(б)У. В 1920—21 був секретарем Київ, губкому КП(б)У, заст. нач. політвідділу 2-ї Кінної армії, головою Черніг. губвиконкому.

В 1922—25 — заст. голови Донец. губвиконкому, голова правління Спілки сільськогосп. кооперації України. У 1925—27 очолював Київ, міськвиконком та Київ, окруж. виконком. Упродовж 1927—34 — секретар ЦК КП(б)У й (одночасно) голова Всеукр. кооп. ради, з 1933 — заст. Голови РНК УСРР, а з квітня 1934 — Голова РНК УСРР. Обирався членом ЦВК СРСР, Президії ЦВК СРСР, ВУЦВК, Президії ВУЦВК, чл. політбюро ЦК КП(б)У. Навесні 1930 виступив громад, обвинувачем на сфабрикованому процесі «Спілки визволення України». Був одним з актив, провідників політики Москви в Україні. На серпневому (1937) пленумі ЦК КП(б)У Л. звинувачено у керівництві Укр. націоналістич. орг-цією колишніх боротьбистів. Передчуваючи близькі репресії щодо себе та членів сім'ї, Л. у 1937 застрелив дружину і покінчив життя самогубством. Реабілітований 1965.

Літ.: Бачинський П. Панас Петрович Любченко. К., 1970.

А. Є. Тамм.

 

Схожі за змістом слова та фрази