Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КОЗАЦТВО
   

КОЗАЦТВО

— сусп. стан у ряді країн (Україна, Росія та ін.), що мав певну автономію у держ.-правовій, військ., екон. і культур, сферах. У різні істор. періоди створювалося для військ, служби, охорони кордонів та громад, порядку. Перша письм. згадка про укр. К. датується 1492. Поч. період формування К. як стану пов'язаний з найманням козаків до збройних загонів (почтів) представників місц. адміністрації у 1-й чверті 16 ст. В 1550-х pp. кн. Д. Вишневецький (Байда) із загоном козаків заклав замок на дніпровському о. Хортиці, який вважається першою Запорізькою Січчю та орг. початком запорізького К. 1568 польс. король Сигізмунд II Август запропонував козакам служити при прикорд. замках. У Речі Посполитій чисельність, стан і діяльність К. регламентували конституції вального сейму та угоди комісій корол. уповноважених з К. Статус К. визначався як: а) окр. сусп. стан особисто вільних людей, що за умови військ, служби звільнялися разом з родинами від податків; б) окр. рід військ, що підпорядковувався коронному гетьману (до 1590 — черкас, старості) та отримував платню від д-ви. Від поч. 17 ст. на держ. землях Придніпров'я за мобілізац. принципом розпочалося творення козац. полків з власними авт. управлінням та судом. 1625 вперше юридично визнано 6 полків, визначилися структура К. (поділ на полки та сотні), система безпосеред. демократії — військова (козацька) рада, виборність військової старшини.

Під час Нац.-визв. війни укр. народу 1648—54 самовільне покозачення охопило більшість нас. Подніпров'я. Однак гетьм. влада визнавала козац. права лише за реєстровим К. Станові вимоги К. представлені в угодах уряду Б. Хмельницького з офіц. представниками Речі Посполитої (насамперед, у Зборівському договорі 1649, Білоцерківському договорі 1651, Жванецькій мировій угоді 1653). Переяславський договір 1654 загалом підтвердив чинність станових привілеїв, встановлених Річчю Посполитою. К. уклало з Річчю Посполитою Гадяцький договір 1658. Гетьман визнавався єдиним військ, та цив. керівником К. і призначався пожиттєво королем. Підтверджувалася автономія козац. судів. Землі та будинки козаків не оподатковувалися, їм було надано право в-ва та продажу алк. напоїв.

Згідно з Острозьким договором 1670 за К. закріплювались спадкові станові права. Встановлювалися вільні вибори гетьмана, який мав затверджуватися королем; у військ, відношенні він підпорядковувався корон, гетьману та не мав адм. влади. Існування К. було визнано корол. універсалом 1703.

У 1711—14 правобережні полки були насильно виселені на Лівобережну Україну та в Росію. Ін. частина К. Правобереж. України на договір, умовах прийняла протекторат Османської імперії. Умови договору проголошували свободу виборів гетьмана К., незалежність козац. судів. У Гетьманщині К. успадкувало структуру реєстрового К. до 1648, відображену також в адм. устрої: десятки — сотні — полки. Цив. влада зосередилася в козац. урядників. Запоріз. Січ залишилася фактично незалежною, номінально підпорядковуючись безпосередню гетьману. Осн. док-тами, що регламентували статус К. в Рос. д-ві, були гетьманські статті, царські укази, розпорядження, інструкції; акти Сенату, Малоросійської колегії, міністерств та відомств імперії. З 1709 верх, військ, командування над К. перейшло до рос. воєначальників. 1774 командування козац. військами передано Військовій колегії. У 2-й пол. 17 ст. у середовищі К. виділився стан із шляхетським соціально-правовим статусом — знатне (значне) військове товариство. 1735 К. поділено на виборних козаків та під-помічників.

У 1779—82 на Лівобереж. Україні скасовано полковий адм.-тер. устрій. Всі інституції та посади К., пов'язані з невійськ. справами, ліквідовувались. 1803 підпомічники були переведені у сел. стан. За козаками зберігалося право на індивід, землеволодіння і необмежений продаж алк. напоїв. У 1834—37 цив. керівництво К. здійснювалося Гол. господарською конторою для малоросійських козаків, а з 1837 до 1860-х pp.— м-вом держ. майна. Українське К. здійснювало, починаючи від 17 ст., активну колонізацію степових територій сх. прикордоння, які з часом дістали назву «Слобідська Україна». Масове переселення почалося 1651. Цар. жалувані грамоти встановлювали для К. на Слобожанщині право зай-манщини, вільних виборів старшини. Грамота 1684 встановила для К. спадкове, звільнене від податків землеволодіння та право займатися торгівлею. Грамота 1700 звільнила промисли К. від податків.

Слобід, полки мали військ., адм., судове самоврядування. Заг. військову та адм. владу здійснював бєлгородський воєвода. До 1688 вище керівництво слобід, полками здійснював Розрядний приказ, потім — приказ Великої Росії. 1700 К. в регіоні було поділено на виб. (компанійських) козаків та підпомічників. 1714 із слобід. К. виділено нову напівшляхетську верству — підпрапорних.

1765 слобід, полки були замінені на 5 регуляр. гусар, полків. Невдовзі більшість К. злилася зі станом держ. селян, частина перейшла до міщан, стану. Старшина та підпрапорні отримали дворянство.

У сучас. Україні козац. орг-ції існують як об'єднання гр-н. Указ Президента України від 4.1 1995 рекомендує держ. органам сприяти козац. орг-ціям в отриманні приміщень, у культурних, виховних та госп. ініціативах. Указом Президента України від 7.VIII 1999 встановлено День українського козацтва, який відзначається щорічно 14 жовтня.

Літ.: Gajecky G. The Cossack Administration of the Het-manate, v. 1—2. Harvard, 1978; Багалій Д. Історія Слобід. України. X., 1990; Когут 3. Рос. централізм і український автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760—1830. К., 1996; Чухліб Т. Козацький устрій Правобереж. України (ост. чверть XVII ст.). К., 1996; Панашенко В. Полкове управління в Україні (серед. XVII-XVIII ст.). К., 1997; Щербак В. Формування козацького стану в Україні. К., 1997.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази