Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВО НА РОЗВИТОК 1986
   

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВО НА РОЗВИТОК 1986

— міжнар. документ. Прийнята 41-ю сесією га ООН 4.ХІІ 1986. Стала важливим кроком у діяльності ООН на шляху подолання відсталості кол. колоніальних і залежних держав та народів і досягнення ними екон. самостійності та прогресу. Ця діяльність ООН була передбачена і започаткована її Статутом, Загальною декларацією прав людини 1948 і продовжена такими актами 00Н, як Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960, Міжнародні пакти про права людини 1966, Декларація соціального прогресу і розвитку 1969, заходи щодо встановлення нового міжнар. екон. порядку, декади (десятиріччя) розвитку та ін. акції, спрямовані на зменшення розриву, який існує між екон. становищем розвинених індустр. держав і багатьох колишніх колон, та залежних країн. Декларація складається з преамбули і 10 статей. У преамбулі зазначено: «Право на розвиток є невід'ємним правом людини... рівність можливостей для розвитку є прерогативою як держав, так і людей, які становлять державу». Право на розвиток підтверджується і ст. 1, що проголосила його «невід'ємним правом людини, завдяки якому кожна людина і всі народи мають право брати участь у такому соціальному, економічному, культурному і політичному розвитку, за умов якого можуть бути повністю реалізовані всі права людини та основні свободи, а також сприяти йому і користуватися його благами».

Людина має пріоритет у користуванні правом на розвиток, вона «є основним суб'єктом процесу розвитку і повинна бути активним учасником та бенефіціарієм права на розвиток» (п. 1 ст. 2). Всі люди несуть відповідальність за розвиток в індивід, і колект. плані з урахуванням необхідності повного поважання прав і осн. свобод людини, а також своїх обов'язків перед сусп-вом. Лише сусп-во спроможне забезпечити вільний і гармонійний розвиток людської особи, тому гр-ни повинні захищати політ., соціальний і екон. порядок, необхідний для розвитку. Враховуючи реальні можливості, які має міжнар. співтовариство в цілому і кожна д-ва зокрема, осн. обов'язки в реалізації права на розвиток Декларація покладає на д-ви. Згідно з п. 1 ст. З Декларації «держави несуть основну відповідальність за створення національних і міжнародних умов, сприятливих для здійснення права на розвиток». Д-ви на нац. рівні повинні вживати необхідних заходів для здійснення права на розвиток, забезпечувати рівність можливостей для всіх у тому, що стосується доступу до осн. ресурсів, до освіти, охорони здоров'я, харчування, житла, зайнятості, справедливого розподілу доходів, забезпечення активної ролі жінок у процесі розвитку, проведення екон. і соціальних реформ (п. І ст. 8). Надзвичайно важливим є те, що в Декларації право народів і держав на розвиток сформульоване у нерозривній єдності з їх правом на мир, самовизначення, суверенітет над природ, багатствами і ресурсами. Із змісту цього офіц. документа випливає весь комплекс осн. прав, що становлять «третє покоління» прав людини (права народів). Це такі права, як право народів на мир, на самовизначення, на суверенітет над природними багатствами, на здорове і чисте довкілля, на заг. спадщину людства. Разом з правом на розвиток ці права відкривають перед людством широкі можливості і перспективи для забезпечення індивід, і корпорат. прав людини. Літ.: United Nations and Human Rights 1945-1995. ?. Y., 1996; Kiwanka R. N. Developing Rights: the UN Declaration on the Right to Development. «Netherlands International Law Review», 1988, v. 35.

Ю. І. Нипорко.

 

Схожі за змістом слова та фрази