Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТАТИЩЕВ
   

ТАТИЩЕВ

Василь Микитович [19(29).ІУ 1686, побл. Пскова - 15(26).УП 1750, с. Болдіно, тепер у межах Москви] — рос. історик, природознавець, держ. діяч. Закін. Моск. інженерну і арт. школу.

Татищев Василь Микитович - leksika.com.ua

Соратник Петра I, виконував його важливі дип. доручення у Пруссії та Польщі. В 1720—22 керував казен. заводами на Уралі. В 1724-26 перебував у Швеції і Данії з метою вивчення гірничої справи. З 1727 працював у монетній конторі в Петербурзі. 1734 повернувся на Урал, де керував ка-зен. заводами. З 1741 — астраханський губернатор. У 1745 переїхав у Болдіно і присвятив ост. роки життя наук, роботі.

Т. — автор багатьох наук, праць. Основні з них: «Вільне і узгоджене міркування та думка шляхетства російського, що зібралося, про правління державне» (1730), «Розмова двох приятелів про користь наук і училищ» (1733), «Нагадування на надісланий розклад високих і нижчих державних та земських урядів» (1742), «Міркування про ревізію поголовну» (1743), «Історія Російська з найдавніших часів» (кн. 1—5, вид. 1768—1848); «Лексикон російський історичний, географічний, політичний і громадський» (ч. 1—3; до літери «К»). Важливі елементи вчення Т. про д-ву і право викладено також у його листах, записках, проектах, поданих на ім'я імператорів, а також у складеному ним першому в Росії Гірничому статуті тощо. Основою праворозуміння і державознавства Т. були ідеї природ, права, моралі та релігії, а також договірного походження д-ви. У природ, стані, зазначав учений, панувала бездержавність і «війна всіх проти всіх». Прагнення до безпеки і «пошуки загальної користі» привели до висновків, що «негоже людині одній бути» і жодне сусп-во, мале чи велике, без начальства та влади існувати не може. Кожна влада виникає виключно на основі «розумного і вільного договору», володарі зобов'язуються оберігати своїх чад, «не шкодити їм», дбати про них, а підда ні — беззаперечно підпорядковуватися начальству. Гол. умовами міцності договору, писав Т., є екон. підтримка кріпаків з боку поміщиків, визначення юрид. статусу осн. станів, передусім дворянства, захисту купецтва, утримання невеликої, добре підготовленої про-фес. армії тощо.

Прийнятними формами держ. правління Т. вважав політію, демократію та спадкову монархію. До перших він причислив давньогрец. міста і сучасні йому Голландію, Швейцарію, до других — Англію, Швецію, Польщу, Венецію, до третіх — Росію, Францію, Данію, Іспанію, Німеччину. Держави зі змішаними формами правління, як і тиранію, деспотію, охлократію, олігархію, Т. відкидав. Верховним законодавцем спадкової монархії є самодержець. Т. сформулював вимоги до люд. закону: бути зрозумілим для підданих; бути написаним простою місц. мовою без іноз. слів; не суперечити ін. законам. Чи не першим у рос. правознавстві Т. поставив питання щодо неоднознач. тлумачення і невідповідності природних та позит. законів у Рос. імперії через невігластво і помилки тих, хто готує їх тексти. Т. висунув вимогу суворої відповідності позит. законів природному праву та їх однознач. змісту. Виступав за негайну кодифікац. роботу, розпочав складання проекту нового Уложення. Т. започаткував основи юрид. етнографії, юрид. джерелознавства, увів у наук, обіг тексти «Руської Правди», Судебника 1550, ін. віт-чизн. і закорд. першоджерела з докладними коментарями тощо. Перший проект держ. реформ Т. подав Петру І ще 1719. Його основою був новий адм. поділ Росії. Наступний проект Т. збігся зі вступом на престол Анни Іванівни і відомий в історії ще й як план держ. реформ князя О. Черкаського, підписаний 293 найповажнішими представниками дворянства. Цей проект започаткував рос. дворян, конституціоналізм.

Літ.: Попов Н. А. В.Н.Татищев и его время. М., 1861; Пекарский П.П. Новые известия о В.Н.Татищеве. СПб., 1864; Милюков П.Н. Главные течения рус. истор. мысли. М., 1897; Пальмов Н. Н. К астрахан. периоду жизни Татищева. М., 1928; Татищев. Списки Русской Правды. В кн.: Мат-лы по истории СССР, в. 5. М., 1957; Пештич С. Л. Рус. историография XVIII в., ч. 1—2. Ленинград, 1961—65; Дейч Г. М. В. Н. Татищев. (Историк и гос. деятель. 1686—1750). Свердловск, 1962; Шакин-ко И. М. В. Н. Татищев как гос. деятель. «Вопросы истории», 1975, № 4; Кузьмин А. Г. Татищев. М., 1981; Мироненко О. М. Права і свободи людини у рос. політ, доктринах. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази