Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow федо-фец arrow ФЕОДАЛІЗМ
   

ФЕОДАЛІЗМ

— класово антагоністична формація, основана на власності феодала на землю та експлуатації особисто залежних від нього безпосередніх виробників — селян. Ф. прийшов на зміну рабовласницькому ладові (в деяких країнах, у т. ч. у сх. слов'ян,— первіснообщинному ладові), передує капіталізму. В Зх. Європі охоплює період з кінця 5 ст. до бурж. революцій 16—18 ст. Вперше соціально-екон. природу Ф. науково обґрунтували класики марксизму-ленінізму. Осн. ознаками Ф. є панування натурального господарства, низький рівень розвитку продуктивних сил і сусп. поділу праці, ручна праця селян і ремісників; поєднання великого феод. землеволодіння і дрібного сел. надільного) землекористування, одноосібна власність селян і ремісників на знаряддя праці та продукти приватного г-ва, основаного на власній праці; особиста залежність селян від феодала, позаекономічний примус і екон. примус на надільній землі (див. Надільне землеволодіння). Праця на надільній землі створювала певну заінтересованість селян у підвищенні продуктивності праці. Це характеризувало Ф. як більш прогресивний лад порівняно з рабовласницьким. Соціально-політ. устрій Ф. мав становий характер з чітко вираженою ієрархічною структурою, наявністю політ. влади в руках зем. власників (світських і церковних феодалів), поширенням відносин корпоративного типу [ремісничі цехи, купецькі гільдії, чернечі й лицарські (див. Лицарство) ордени тощо], пануванням реліг. світогляду. Становлення феод. виробничих відносин означало перетворення вільних дрібних виробників на феодально залежних селян і формування класу феодалів та феод. землеволодіння. Селяни, які були позбавлені землі, одержували її не у власність, а в користування. За це вони змушені були виконувати різного роду феод. повинності, обсяг яких залежав від розмірів наділу. Власність феодалів на землю була екон. основою експлуатації селян. Осн. екон. законом Ф. було виробн. додаткового продукту в формі феод. земельної ренти. Феод. зем. рента існувала у відробітковій, продуктовій і грошовій формах. При відробітковій формі ренти селянин створював необхідний продукт у своєму г-ві, а додатковий — у панському. Відробіткова система г-ва наз. панщиною. Продуктова рента (натуральний оброк) існувала в умовах, коли додатковий продукт вироблявся в особистому г-ві селянина і у формі натурального оброку віддавався феодалові. За Ф. створювалась певна заінтересованість селянина в результатах праці і разом з тим посилювалась диференціація селянства. Найбільш розвинутою формою феод. зем. ренти була грошова. На відміну від продуктової і відробіткової форм при грош. ренті г-во втрачає свій замкнутий характер. Селянин повинен був не тільки виробляти, а й самостійно реалізовувати додатковий продукт на ринку й виплачувати феодалові грош. ренту (грош. оброк). Виникнення грош. ренти було однією з ознак розкладу Ф. і переходу до капіталізму. За Ф. розвивалися ремесла, виникали нові міста — центри ремесла й торгівлі. В торгівлі організовувалися гільдії, найзаможнішу частину міськ. населення становили купці та лихварі, які наживалися на нееквівалентному обміні, наданні позичок феодалам і дрібним виробникам під високі проценти (див. Лихварство). Феод. два існувала переважно у формі монархії. Вся епоха Ф. заповнена гострою класовою боротьбою селян проти феодально-кріпосницького гніту (див. Селянство), міської бідноти проти аристократичної верхівки, боротьбою ремісників проти експлуатації купецтва. Сел. рух розхитував підвалини ф. і був однією з гол. причин його розкладу. Цей рух виливався в такі сел. війни, як Жаке-рія у Франції, гуситський революційний рух у Чехії, сел. війни в Китаї, Німеччині (14—16 ст.), в Росії — під проводом І. Болотникова, С. Разіна, О. Пугачова та ін. Багато повстань відбулося на Україні. Найбільші з них — гайдамацький рух, Коліївшина. Розпад Ф. органічно пов'язаний з поглибленням сусп. поділу праці, розвитком товарно-грош. відносин, диференціацією дрібних виробників. Розвиток продуктивних сил дедалі більше гальмувався цеховою регламентацією, рутинними формами організації праці, феод. відносинами власності. Скасування особистої залежності с елян у більшості країн Зх. Європи відбувалося в 14—15 ст., поземельної — в 16—18 ст., в процесі первісного нагромадження капіталу. Розпад Ф. був зумовлений також розширенням внутр. ринку і утворенням світового ринку, посиленням торгового капіталу, втручанням у цей процес д-ви. На тер. Росії Ф. панував у 9—19 ст. Найбільш інтенсивно становлення капіталістичних виробничих відносин відбувалося після селянської реформи 1861, в Сх. Галичині, Пн. Буковині, на Закарпатті — після селянської реформи 1848. Залишки Ф. в СРСР були знищені в процесі соціалістичних перетворень. Залишки феод. відносин зберігаються й досі в деяких капіталістичних країнах Африки, Азії, Лат. Америки. Ліквідація їх становить одне з гол. завдань нац.-визвольних революцій.

Літ.: Маркс К; і Енгельс Ф. Твори: т. 3. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія; т. 4. Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії; т. 7. Енгельс Ф. Селянська війна в Німеччині; т. 9. Маркс К. Британське пану нання в Індії; т. 21. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави.— Про розклад феодалізму і виникнення національних держав; т. 23—25. Маркс К. Капітал, т. 1 — 3; т. 25, ч. 2. Енгельс Ф. Доповнення до третього тома "Капіталу"; т. 46. Маркс К. Економічні рукописи 1857 — 1859 років; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 3. Розниток капіталізму в Росії; т. 16. Аграрна програма соціал-демократії в першій російській революції 1905 — 1907 років; т. 25. Кріпосне господарство на селі; Островитянов К. В. Докапиталистические формации. М., 1945; Гуржій І. О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини XIX ст. К., 1954; Цаголов Н. А. Очерки русской экономической мысли периода падения крепостного ирава. М., 1956; Колчанов М. В. Собственность. Докапиталистические формации. М., 1962; Бородай Ю. М., Келле В. Ж., Плимак Е. Г. Наследие К. Маркса и проблемы теории общественно-экономической формации. М.. 1974; Проблемы генезиса капитализма. М., 1978; Тёкеи Ф. К. К теории об щественных формаций. Пер. с венг. М., 1975.

С. В. Мочерний.