Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАНІФЕСТ «ПРО ЗНИЩЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ ТА ЗАРАХУВАННЯ ОНОЇ ДО НОВОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ» 1775
   

МАНІФЕСТ «ПРО ЗНИЩЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ ТА ЗАРАХУВАННЯ ОНОЇ ДО НОВОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ» 1775

- акт рос. імператриці Катерини II від 3.VIII 1775 про остаточне зруйнування Запорізької Січі, спрямований на обґрунтування та виправдання проведених рос. урядом насильн. заходів щодо її ліквідації. Розпочинається з опису витоків Січі, констатується факт створення у Запоріз. Січі власної д-ви з відповідними інституціями («...запорізькі козаки поступово завели власні звичаї, особливий і химерний для роду людського спосіб правління.., перетворивши своє товариство на політичне сонмище, ...встановили у себе непорушний закон, геть забувши про свою отчину, намірившись уже назавжди залишитись у Січі зі своєї власної волі»). Таке «зухвальство» в маніфесті трактувалося як злочин і провина перед імперією. Воєнні дії запорожців на тер. сусідніх народів було кваліфіковано як особисту образу її імп. величності. Основну ж увагу в маніфесті приділено «особливим» злочинам запорожців: заселення, освоєння та розмежування новоутвореної (з 1764) Новоросійської губ. та ін. прилеглих до Запоріз. Січі земель козаками, заведення на цих теренах козац. порядків. Такі дії козаків розглядались як посягання на землі, приєднані до Рос. імперії після переможної війни з Туреччиною (1774). У маніфесті стверджується, що ці землі завжди були частиною Малоросії, але ніколи не належали запоріз. козакам. Маніфест, як і сам факт знищення Січі, історики розглядають у контексті загострення незгод між Запоріз. Січчю та рос. урядом, який прагнув ліквідувати не тільки права та вольності козацтва, а й віковий уклад життя укр. народу, активно проводячи колонізаторську та русифікаторську політику. Росія вела відверте загарбання пд. земель, яким спочатку дала назву Нової Сербії (1752—64), де заборонялося селитись українцям (Сенатський указ 1760), а потім Новоросійської губ., за допомогою утворення воєніз. поселень чужоземців-колоністів, які «врізалися» у володіння Запоріз. Січі. Архаїчний держ.-політ. лад Запоріз. Січі не стикувався з концепцією єдиної та неподільної Рос. імперії і заважав планам дальшої експансії Росії у Криму, Кубані, Молдові.

Маніфест констатує «дивний», всупереч чинному на той час порядку прийняття іноземців у підданство Рос. імперії, факт, що від часу приєднання України до Росії запорожці, виявляється, ніколи не приводилися до присяги на вірність рос. цареві, а отже, з погляду закону, не були його підданими. Док-т став ост. актом, який припинив 250-річне існування укр. козац. д-ви.

Літ.: Полн. собр. законов Рос. империи, т. 20. СПб., 1830; Полонська-Василенко Н. Маніфест 3 серпня року 1775 в світлі тогочас. ідей. «Зап. Істор.-філол. відділу ВУАН», 1927, кн. 12.

Ю. Я. Касяненко, І. В. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази