Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow В-вим arrow ВАРШАВСЬКА УГОДА 1920
   

ВАРШАВСЬКА УГОДА 1920

- таємний договір Директорії УНР з урядом Речі Посполитої Польської (РПП) про взаємне визнання, розмежування території, спільні ан-тирад. дії та основи міждерж. відносин. В. у. 1920 закріпила відмову Директорії від попередньої політ, і військ, конфронтації з РПП, викликаної польс. окупацією у 1918—19 Галичини, Зх. Волині та деяких ін. укр. земель. Передумовою угоди була невдача УНР у боротьбі відразу на кілька фронтів — проти рад. урядів Росії та України, денікінців і Польщі. Це змусило уряд УНР змінити зов-нішньополіт. курс і шукати нових союзників. Ще у вересні 1919 було укладено перемир'я з Польщею, а наступного місяця до Варшави прибула об'єднана дип. місія УНР і Західної області УНР (ЗОУНР). Згодом після того, як частина делегації, що репрезентувала УНР, під тиском поляків у грудні 1919 погодилася визнати тер. претензії Польщі на західноукр. землі, представники

ЗОУНР на знак протесту залишили Варшаву. Польс. уряд тривалий час не поспішав укладати офіц. угоду з Директорією, яка дедалі більше втрачала реальну силу. До того ж, у самій Польщі далеко не всіма сприймалася ідея незалежної України, в якій вбачали безпосередню загрозу польс. інтересам. Досягнуті домовленості були закріплені офіц. актами лише напередодні рад.-польс. війни, в якій узяли участь і дивізії Директорії. В. у. 1920 була оформлена двома осн. документами — Політ, конвенцією (22.IV 1920) і Військ, конвенцією (24.IV 1920), яка вважалася інтегральною частиною першої. Окрім того, передбачалося згодом укласти екон.-торг, угоди та деякі ін. акти. Політ, конвенція підписана керівниками міністерств закорд. справ — А. Лівицьким (УНР) і Я. Домським (РПП). У першому її пункті закріплювалося визнання Польщею Директорії на чолі з С. Петлюрою як верх, влади УНР. У наступних пунктах вирішувалися питання щодо території і кордонів. Уряд Ю. Пілсудського змусив Директорію визнати владу Польщі над окупованою Сх. Галичиною, Зх. Волинню, Зх. Поліссям і деякими ін. укр. землями. Директорія також визнала право Польщі на розширення своєї території до меж кордонів 1772 за рахунок відторгнення території від Росії «шляхом збройним чи дипломатичним». В ін. пунктах конвенції сторони зобов'язалися не укладати міжнар. договорів, спрямованих один проти одного, взаємно забезпечити нац.-культурні права укр. і польс. національностей. Військ, конвенцію підписали представники збройних сил сторін - генерал-хорунжий В. Сінклер і підполковник М. Дідковський (УНР) та майор В. Славек і капітан В. Єнд-жеєвич (РПП). Польс. і укр. війська проголошувалися союзниками у майб. бойових операціях. Обумовлювалося заг. керівництво всіма спільними діями з боку «начальної команди польських військ». Польс. сторона зобов'язувалася, по можливості, зберегти укр. частини як цілісні бойові одиниці, а також забезпечити зброєю, амуніцією, обмундируванням три укр. дивізії (це так і не було виконано).

Польс. текст обох документів у спірних випадках мав перевагу перед українським. Конвенції вступали в силу з моменту їх підписання. Вони вважалися таємними, за винятком пункту про визнання Директорії Польщею. На ратифікацію до сейму конвенції не подавалися.

В. у. 1920 викликала гостро негативну реакцію в Україні. Згода петлюрів. уряду на загарбання споконвіч. укр. земель, принизливе становище Директорії об'єднали проти В. у. 1920 представників майже всіх укр. політ, угруповань і партій. З рішучим протестом виступили, зокрема, М. Грушевський і В. Винниченко. Особливо невдоволеним було населення окупованої Галичини. Угода фактично поставила під сумнів злуку зх. і сх. укр. земель. Правомочність укладення В. у. 1920 з погляду міжнар. права викликала і викликає чимало сумнівів, тому в л-рі її іноді називають «угодою між Петлюрою і Пілсудським». В. у. 1920 остаточно втратила силу, коли було укладено Ризький мирний договір 1921.

Літ.: Документы и материалы по истории сов.-польс. отношений, т. 2. М., 1964; Симоненко Р. Річниця заручин Пілсудського з Петлюрою. «Голос України», 1995, 29 квіт.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази