Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лог-лтек arrow ЛОГОПЕДІЯ
   

ЛОГОПЕДІЯ

(від грец. — слово і— виховання, навчання) — наука, що вивчає різні порушення мови, а також методи подолання їх і запобігання їм. Різноманітність цих порушень зумовлена складністю анатомо-фізіол. механізмів, які беруть участь у формуванні мови. Осн. порушення мови: алалія, афазія, дизартрія, дислалія, дисгра-фія, ринолалія, дислексія (порушення читання), заїкання, бради-лалія й тахілалія (порушення ритму, темпу і плавності мови), афонія, дисфонія, фонастенія (порушення голосу), порушення мови внаслідок зниження слуху. Л.— один із розділів дефектології. Як галузь пед. науки тісно пов'язана з фізіологією, медициною, психологією, мовознавством. Подолання порушень мови проводиться в спец. школах і дошкільних закладах для дітей з порушеннями мови, на логопедичних пунктах при заг.-осв. школах, в логопедичних кабінетах при поліклініках, у стаціонарних відділеннях при лікарнях і психоневрологічних диспансерах.

Літ.: Вопросы патологии речи. X., 1959: Хватцев М. Е. Логопедия. М., 1959; Демина И. И. Методика проведения индивидуальных логопедических занятий. К., 1971; Правдина О. В. Логопедия. М., 1973; Педагогические пути устранения речевых нарушений у детей. Л., 1976; Винокур А. С. Подолання мовного недорозвинення у дітей молодшого шкільного віку. К., 1977.

І. Й. Дьотна.