Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
   

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

- вид страхування, об'єктами якого виступають майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та дод. пенсією страхувальника або застрахованої особи. У зарубіж. практиці О. с. — один з 4 класів страхування, що охоплює усі види страхування, пов'язані з імовірними подіями в житті людини (народження, смерть, повноліття, реєстрація шлюбу, травма, каліцтво, дожиття до певного віку тощо). У теорії і практиці вітчизн. страхування застосовується класифікація за об'єктами галузей, підгалузей і видів страхування, за якою О. с. є однією з галузей страхування. Відносини, що виникають внаслідок страхування, у т. ч. О. с-., регулюються нормами ЦивК України, Законом України «Про страхування» (1996), правилами окр. видів страхування. Залежно від обсягу страх, відповідальності і тривалості страхування О. с. поділяється на підгалузі: страхування життя, яке укладається на кілька років і має широкий обсяг страх, відповідальності; страхування від нещасних випадків, що, як правило, обмежується річним і навіть менш тривалим строком та пов'язане тільки з наслідками такої раптової події, як нещасний випадок. Класифікація за об'єктами дає можливість виділити і третій (новий для страх, ринку України) вид підгалузі О. с. — медичне страхування, яке застосовується з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат, пов'язаних з мед. обслуговуванням страхувальників. З метою безпосеред. організації страх, відносин підгалузі О. с. поділяються на такі види: а) страхування життя [на випадок смерті; на випадок втрати працездатності; дітей; до шлюбу (весільне); вихованців дитячих інтернатних установ; дод. пенсій тощо]; б) страхування від нещасних випадків (індивід, страхування; колективне; пасажирів; дітей; туристів тощо); в) мед. страхування (здоров'я на випадок хвороби, безперервне страхування здоров'я тощо). Відмінності у строках страхування дають можливість називати страхування життя довгостроковим, а страхування від нещасних випадків — короткостроковим. Розрізняють дві форми О. с: обов'язкове і добровільне (колективне та індивідуальне). Найпоширенішим є страхування життя, відоме ще з часів Давнього Риму. Цей вид О. с. дає змогу гр-нам здійснювати довгострокові заощадження страх, призначення шляхом ре-гуляр. сплати порівняно посильних страх, внесків.

У новітню епоху вперше страхування життя запровадили в Англії у кін. 17 ст., хоча його прототипи [похоронні каси, тонтіни (франц. tontine) та ін.] були відомі значно раніше. Тонтіни дістали назву 1652 від прізвища італ. лікаря Л. Тонті. Він подав франц. урядові, який мав на той час вел. потребу в грошах, ідею здійснювати позики для того, щоб відсотки по них потім щороку розподіляти між тими учасниками позики, що залишилися живими, пропорційно до внесених ними сум. Розмір річ. прибутку (доходу) кожного окр. учасника у зв'язку з вимиранням його однолітків, на думку Л. Тонті, повинен був зростати щорічно. Згодом тонтіни перетворилися на тонтінні каси, напр., «каси Лафаржа» 1791, які посідали перші місця серед тонтінних кас, що будь-коли існували (майже 116 000 учасників). Паралельно виникали допоміжні, пенсійні, похоронні та ін. каси.

Початок страхування у Київ. Русі був пов'язаний з появою пам'ятки староруського права — «Руської Правди».

Перші страх, товариства, які займалися страхуванням життя, грунтувалися переважно на акціонерних і взаєм. принципах. Одне з таких товариств («Перше взаємне товариство страхування життя») було відкрито в Харкові у вересні 1902. Спочатку воно займалося суто страхуванням життя. Згодом, у міру нагромадження вільного капіталу, т-во стало займатися і таким видом О. с, як страхування окр. осіб і колективів від нещасних випадків. В Україні, як і в усьому світі, найдавнішим способом страх, захисту, а отже, і страхування життя було взаємне страхування, коли члени певного колективу страхували себе і не ставили за мету отримання прибутку. Після відмови незалежної України від монополії д-ви у страх, галузі на страх, ринку поряд з вітчизн. страх, організацією «Оранта» (Укр-держстрах) з'являються нові страх, організації, більшість яких займається О. с. Причому для страховиків найпривабливішим є страхування життя, а менш привабливим — мед. страхування.

Зак-вом України встановлено, що учасниками зобов'язання за О. с. є страхувальник, або застрах. особа (на користь якої укладається договір страхування), у житті якої може трапитися подія, що породжує обов'язок страх, організації (страховика) виплатити їй чи в разі її смерті ін. особі (вигодонабувачу) страх, суму. При страхуванні дітей, до шлюбу та деяких ін. видах страхування страхувальниками можуть бути батьки або родичі, опікуни чи піклувальники, а застрах. особою — дитина (від дня її народження до 18 років). Страховики здійснюють певний вид страхування відповідно до установчих док-тів та одержаної ліцензії, яку видає М-во фінансів України. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися ін. видами страхування. О. с. здійснюється за відповід. договорами таких видів: на змішане страхування життя; дітей; до шлюбу (весільне); вихованців дит. інтернатних установ; робітників і службовців за рахунок організацій; від нещасних випадків та ін. Для укладення договору страхувальник подає страховику письм. заяву за формою (вона може мати форму декларації здоров'я чи ін.), встановленою страховиком, або ін. способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування. Останній вважається укладеним, коли сторони дійдуть взаємної згоди. Але для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письм. заява страхувальника, а й письм. згода на укладення такого договору, яка включає у себе й оферту (умови) страхової організації і підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс, сертифікат), видане страховиком.

Договір О. с. набуває чинності від моменту внесення першого страх, платежу, якщо інше не передбачено договором цього виду. Розмір страх, платежів з окр. видів страхування залежить від страх, суми, строку страхування та ін. обставин. Страховик зобов'язується у разі настання страх, випадку (конкр. перелік таких подій передбачається правилами конкр. договорів страхування) виплатити страхувальникові або ін. особі, на користь якої укладено договір, обумовлену договором страх, суму. На відміну від майнового страхування в О. с. страх, суми не становлять вартості завданих матеріальних збитків або шкоди, не можуть бути об'єктивно виражені й визначаються відповідно до бажання страхувальника, виходячи з його матеріальних можливостей. Після отримання заяви від страхувальника про настання страх, випадку страховик зобов'язаний вжити заходів до виконання зобов'язання перед страхувальником. У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страх, випадком, до мед. закладів, правоохоронних органів та ін. підприємств, установ і організацій, що володіють такою інформацією, або самостійно з'ясовувати його причини та обставини. Страх, відшкодування або забезпечення (грошова сума, яка належить до виплати) за договором О. с. має бути виплачене страхувальникові або третій особі незалежно від суми, яку має отримати одержувач за держ. соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. У р азі смерті страхувальника, на користь якого укладено договір, якщо в ньому не вказані ін. вигодонабувачі, такими визнаються спадкоємці страхувальника. Страх, виплата за договором страхування життя здійснюється одноразово у розмірі страх, суми (її частини) та/або у вигляді послідовних виплат страх, суми (дод. забезпечення доходу застрах. особи в разі її хвороби, досягнення нею віку, вказаного в договорі страхування, настання певних подій у її житті). Рішення про відмову від виплати страх, сум приймається страховиком і повідомляється страхувальникові у письм. формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страх, сум може бути оскаржена страхувальником у суд. порядку. Дія договору страхування (у т. ч. договору О. с.) припиняється за угодою сторін, а також у випадках, передбачених зак-вом (ст. 27 Закону «Про страхування»).

Г. О. Цирфа.

 

Схожі за змістом слова та фрази