Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нам-нар arrow НАМІСНИЦТВО
   

НАМІСНИЦТВО

— 1) Найбільша адм.-тер. одиниця держ., адм.-поліцейського і фінанс. управління в царській Росії в кін. 18 ст. Запроваджена "Установленням про губернії" 1775 для більшої централізації влади після придушення селянської війни під проводом О. І. Пугачова 1773—75. Було утворено 34 Н., в т. ч. на тер. України: Харківське (1780), Київське і Чернігівське (1781), Катеринославське (1783), Брацлавське, Подільське і Волинське (1793). Очолював Н. намісник, якому підпорядковувалося здебільшого кілька губерній. Він був главою місц. адміністрації і поліції, здійснював заг. нагляд за всім апаратом управління і суду, становими органами. Йому підпорядковувались війська, що перебували на тер. Н. Указом Павла І 1796 Н. було ліквідовано. В 19 ст. Н. існували в Царстві Польському (1815—74) і на Кавказі (1844—83). 2) Орган місц. адм.-поліцейського управління, запроваджений 1849 у 9 коронних краях Австрії, в т. ч. у Галичині. Н. поділялося на департаменти, до його компетенції входили підтримання бурж.-поміщицького правопорядку, поліцейського нагляду, питання освіти, реліг. культів тощо. Майже всі галицькі намісники були польськими магнатами, які вороже ставились до укр. населення краю, захищали інтереси австр. уряду, проводили антинар. політику. Галицьке Н. припинило свою діяльність у жовтні 1918 в зв'язку з розпадом Австро-Угорщини.

В. С. Кульчицький

 

Схожі за змістом слова та фрази