Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ш arrow ШУЛЬГИН
   

ШУЛЬГИН

Олександр Якович [30.УІІ (11.VIII) 1889, Полт. губ. - 14.ІІІ 1960, Париж] - укр. дипломат, політ, діяч, історик, соціолог. Закін. 1915 істор.-філол. ф-т Петерб. ун-ту і був залишений при ньому для підготовки дисертації. У 1923—27 викладав історію Зх. Європи та історію філософії в Укр. вільному ун-ті й в Укр. вищому пед. ін-ті ім. М. Драгоманова у Празі.

Брав активну участь у діяльності Київ, земляцтва в Петербурзі, громади Т-ва укр. поступовців (ТУП). Як член Укр. нац. ради, утвореної у Петрограді після Лют. революції 1917, був делегований представником до складу міської ради роб. і сел. депутатів, де обстоював інтереси українців. 28.ІІІ(10.ІУ) 1917 виїхав до Києва, де був обраний до Укр. Центр. Ради та до Малої Ради. З липня 1917 по січень 1918 був ген. секретарем міжнац. (пізніше міжнародних) справ, одним із співорганізаторів з'їзду народів Росії у Києві (верес. 1917). Як талановитий дипломат Ш. домігся визнання УНР з боку Великобританії, Франції, встановлення добрих відносин з Чехословаччиною, Швейцарією, Італією та ін. країнами. Не поділяючи позицію укр. делегації на переговорах з нім.-австр. стороною у Бресті, подав у відставку. Згодом продовжував активну дип. діяльність у період Укр. Д-ви гетьмана П. П. Скоропадського та Директорії. Був послом у Болгарії, входив до складу укр. делегації на Паризькій мирній конференції. Після падіння уряду Директорії залишився за кордоном, брав діяльну участь у політ., громад., культур, і наук, житті укр. еміграції. У 1922 Ш. був учасником міжнар. конференції у м. Генуї (Італія). У 1926-36, 1939-40, 1945-46 - міністр закорд. справ УНР в екзилі.

Шульгин Олександр Якович - leksika.com.ua

Очолював еміграц. уряд УНР (1929—39), був головою Гол. еміграц. ради. У 1933—38 — голова Міжнар. унії для Ліги Націй. Почес. член Клубу укр. студій та Міжнар. дип. академії. Як голова Міжнар. унії для Ліги Націй виступав проти допущення представників Рад. Союзу до Унії і провів цілу низку відповід. постанов Унії. Неодноразово виступав на захист прав нац. меншин у Польщі, Чехословаччині та Румунії, викривав більшов. терор в УРСР та привертав увагу світ, громадськості до голодомору в Україні 1933.

Як пост. укр. делегат при Лізі Націй вносив проекти-пропозиції з питань Європ. об'єднання, роззброєння, запобігання світ, конфліктам, екон. кризі тощо. В 1928—30, займаючись справами біженців у Лізі Націй, вів б-бу з комісаром зі справ біженців Ф. Нансеном з приводу негат. ставлення до укр. біженців тощо. З 1925 — ген. секретар Академічного к-ту (об'єднував усі укр. наук, установи, включаючи НТШ у Львові), який у 1926 був прийнятий до членів Комісії інтелектуальної співпраці при Лізі Націй. З 1946 і до кінця життя — голова Укр. академ. т-ва в Парижі.

З ініціативи Ш. у травні 1934 було створено Комітет дружби Кавказу, Туркестану та України, що мав на меті створення антибільшов. блоку народів СРСР. Був першим головою цього К-ту, який проіснував до 1936 і розпався через суперечки з кримськими татарами щодо відділення Криму, який Ш. вважав невід'єм. частиною України. Автор праць: «Україна проти Москви» (1917, франц. мовою), «Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи» (1918), «Нарис новітньої історії» (1923), «Нариси з нової історії Європи» (1925), «Походження сучасного національного духу та Жан Жак Руссо» (1927, франц. мовою), «Уваги до розвитку капіталізму» (1930), «Державність чи Гайдамаччина» (1931), «Без території: ідеологія та чин Уряду УНР на чужині» (1934; перевид. К., 1998), «Історія та життя» (вид. 1957, франц. мовою) та ін. Серед наук, проблем гол. увагу приділяв генезі націоналізму, теорії нації, зокрема співвідношенню понять «патріотизм» і «націоналізм». Розробив власне визначення нації. Створив проект майб. укр. д-ви, метою якої вважав досягнення гармон. рівноваги між д-вою та індивідом, забезпечення свободи та матеріальних потреб людей. Був прихильником концепції сильної викон. влади на зразок США, яка в перех. час може мати характер диктатури. Осн. принципами побудови майб. укр. д-ви вважав принципи верховенства права і закону, рівності всіх перед законом. Виступав проти терору, голоду та примус, праці в УРСР. Обстоював ідею незалежності Дону, але був проти приєднання цієї території до України.

Літ.: Прокопович В. Передмова.

В кн.: Шульгин О. Без території: ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. Париж, 1934; Збірник на пошану Олександра Шульгина (1889— 1960). Н.-Й., 1969.

І. В. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази