Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОГРОЗА
   

ПОГРОЗА

— виражений словами, письмово, певними діями або іншим чином намір завдати фіз., матеріальної чи іншими шкоди окр. особі або громад, інтересам. Один з видів псих, насильства над особою. Виконує переважно функцію примушування. Будучи специф. формою впливу на психіку людини, тягне за собою юридичну відповідальність у випадках, передбачених законом. Залежно від змісту, характеру вираження та наслідків така відповідальність може бути адміністративною, дисциплінарною, цив.-правовою та кримінальною. Крим, відповідальність настає за найбільш небезпечні види П. Змістом кримінально караної П. може бути фіз. насильство чи ін. насильницькі дії (напр., обмеження чи позбавлення волі), обмеження прав або законних інтересів, розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці, знищення, пошкодження чи вилучення майна, вчинення викрадення радіоактивних матеріалів, а також будь-які дії, спроможні примусити потерпілого діяти необхідним для винного чином.

Обов'язковою умовою визнання П. ознакою того чи ін. злочину є її дійсність і реальність. Реальність П. — це здатність створити переконання у можливості її здійснення. При визначенні реальності П. необхідно виходити з об'єктив, ставлення до неї винного і суб'єк-тив. сприйняття її потерпілим. Реальність П. для винного не означає, що він насправді має намір обов'язково її виконувати. Достатньо, аби винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізованим і спроможне примусити діяти його певним чином. Реальність П. для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, за певних обставин може стати дійсністю. Спосіб, яким П. доводиться до потерпілого, а також зовн. форма її вираження, як правило, не мають значення для кваліфікації. Щоб виконати свою функцію (напр., примушування), П. обов'язково повинна бути доведена до відома потерпілого. В окр. випадках П. може і не висловлюватися у звичайному розумінні цього слова (зокрема, це буває при вимаганні). Винний може обмежитися пред'явленням певної вимоги, розраховуючи, що потерпілому і без П. зрозуміло про можливе заподіяння йому або його близьким певної шкоди, якщо він не виконає цієї вимоги. Розуміння об'єктивно існуючої П., може випливати з відносин між потерпілим і винним, які передували вчиненню злочину, ін. обставин, які дають підстави для висновку про можливе заподіяння шкоди. У КК України П. як конструктивна або кваліфікуюча ознака злочину передбачена майже у ЗО статтях Особливої частини (ст. 129, 147, 152, 160, 186, 187, 189, 195 та ін.): у 15 статтях вона охоплюється змістом ін. ознак (залякування — ст. 121, 122, 126; примус — ст. 120, 173; примушування — ст. 142, 143, 300, 301, 373, 386,404; психічне насильство — ст. 180). В одних випадках П. утворює самост. склад злочину, в інших — виступає елементом способу його вчинення. Самостійний склад злочину утворює: П. вбивством (ст. 129); П. знищенням майна (ст. 195); П. вчинит и викрадання або використати радіо-акт. матеріали (ст. 266); П. вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів (ст. 345);

П. вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо держ. чи громад, діяча (ст. 346); П. вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпеч. способом щодо служб, особи або її близьких або щодо гр-нина, який виконує громад, обов'язок (ст. 350); П. вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів (ст. 377); П. вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв військ, начальнику або знищенням чи пошкодженням його майна (ст. 405); напад на служб, або жилі приміщення осіб, що мають міжнар. захист, а також викрадення чи позбавлення волі цих осіб (ст. 444). Напр., П. вбивством утворює склад злочину, передбаченого ст. 129, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї П. Такі дії караються арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років. Аналогічна П., висловлена членом організованої групи (ч. 2 ст. 129), карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Як елемент способу вчинення злочину П. притаманна, зокрема, зґвалтуванню (ст. 152), перешкоджанню здійсненню виборчого права (ст. 157), грабежу (ст. 186), розбою (ст. 187), вимаганню (ст. 189), протидії законній госп. діяльності (ст. 206), примушуванню до виконання чи невиконання цив.-правових зобов'язань (ст. 355). У таких випадках сусп. небезпечність П. істотно підвищується, що виявляється у санкціях відповідних статей. Так, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з П. застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи (розбій), згідно із санкціями ст. 187 карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

П. може становити зміст підбурювання до злочину і бути підставою визнання особи підбурювачем (ст. 27). Вчинення злочину під впливом П. закон визнає обставиною, яка пом'якшує покарання (ст. 66). В окр. випадках використання П. при вчиненні певного злочину (напр., при вимаганні хабара) служить підставою для звільнення ін. особи від крим. відповідальності (СТ. 369 КК).

М. І. Мельник.

 

Схожі за змістом слова та фрази