Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОРДЕН
   

ОРДЕН

[нім. первісно — стан, від лат. — ряд, порядок] — 1) Відзнака, держ. нагорода за особливі заслуги. Походження О. як відзнаки пов'язано з духовно-рицарськими і рицарськими О., що існували в Зх. Європі з 12 ст. У 14—16 ст. отримали широке розповсюдження придворні О, засновані монархами для відзнаки заслуг дворян: англійський О. Підв'язки, австрійський та іспанський О. Золотого Руна, шведський О. Меча, французький О. Святого Духа тощо. Правила (статут), що регулюють питання, пов'язані з нагородженням О., передбачали особливі орден, свята, церемонії, під час яких нагороджені отримували рицар, статус. У ряді випадків нагородження О. передбачало надання прав особистого або родового дворянства. В Росії перший О. започаткував цар Петро І — О. Святого Апостола Андрія Первозваного (1698), що був найвищою нагородою. Встановлення О. в Рад. Союзі і нагородження ними згідно зі ст. 49 Конституції СРСР було віднесено до компетенції Президії ВР СРСР. Найвищими нагородами вважалися О. Леніна, О. «Перемога», О. Трудового Червоного Прапора та ін. Першою держ. нагородою УРСР був О. Трудового Червоного Прапора УСРР (1921), нагородження яким проводилося до 1933.

З відновленням держ. незалежності України 1991 започатковано розвиток укр. фалеристики і створення власних нагород. Порядок функціонування системи держ. нагород визначає Закон України «Про державні нагороди України» (2000). Див. також Ордени України.

2) Військово-релігійні або духовно-рицарські орг-ції (госпітальєри, тамплієри, мечоносці, хрестоносці, тевтонський орден та ін.), утворені катол. церквою у Зх. Європі у 12—13 ст. їх осн. призначенням було визволення святих місць християнства (зокрема, в Палестині) з-під влади мусульман.

3) Катол. централізовані чернечі (чол. і жіночі) об'єднання, що діяли за статутами, затв. папством. Члени чернечих О. здебільшого жили в монастирях. Перший чернечий О. — бенедиктинців — заснований Бенедиктом Нурсійським у 6 ст. в Італії. Пізніше виникли О.: домініканців, єзуїтів, августинців, василіан, піарів, цистеріанців та ін. Осередки й монастирі окр. чернечих О. були й в Україні. Так, у 13 ст. у Києві функціонував монастир О. домініканців. Окр. чернечі О. були засн. греко-катол. церквою в Галичині після Брестської церковної унії 1596.

Літ.: Нагороди України. Історія, факти, док-ти, т. 1—3. К., 1996.

В. О. Антонов, В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази