Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ОРГАНІВ ЛЮДИНІ
   

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ОРГАНІВ ЛЮДИНІ

(пізньолат. transplantatio, від лат. transplan-tare — пересаджувати) — спец, метод лікування, що полягає у пересадці реципієнту органа або ін. анатом, матеріалу, взятого у людини чи тварини. Принципи щодо проведення Т. о. л. сформульовані в таких міжнар.-прав, актах: Резолюція Комітету міністрів РЄ «Про приведення у відповідність законодавства держав-учасниць у питаннях вилучення, пересадки і трансплантації матеріалів організму людини» (11.V 1978), Положення про торгівлю живими органами, затв. 37-ю Всесвітньою медичною асамблеєю (ВМА) в м. Брюсселі (Бельгія, жовт. 1985), Декларація стосовно трансплантації людських органів, прийнята 39-ю ВМА в м. Мадриді (Іспанія, жовт. 1987), та Положення про запліднення in vitro і трансплантацію ембріона (затв. тією самою 39-ю ВМА), Положення про трансплантацію фетальних тканин, затв. 41-ю ВМА в м. Гонконзі (верес. 1989), Резолюція про ставлення лікарів до проблеми трансплантації людських органів, ухвалена 46-ю ВМА — в м. Стокгольмі (Швеція, верес. 1994), а також Гельсінська декларація «Рекомендації для лікарів, які проводять біомедичні дослідження на людині», прийнята 18-ю ВМА в м. Гельсінкі (Фінляндія, черв. 1964). До осн. принципів належать: заборона торгівлі людськими органами; необхідність захисту прав як донора, так і реципієнта; незалежність обсягу мед. допомоги від того, чи пацієнт є потенц. донором, чи ні; необхідність констатації смерті донора мінімум двома незалежними лікарями, які не беруть участі у проведенні трансплантації, та деякі ін. Бл. 50 держав світу в різний час прийняли закони про трансплантацію. Зак-во України про трансплантацію складається з Основ зак-ва України про охорону здоров'я, Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (1999), наказів та інструкцій МОЗ України.

Трансплантація як метод лікування застосовується виключно за наявності мед. показань та згоди об'єктивно інформованого дієздат. реципієнта і лише у випадках, якщо усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта ін. методами лікування неможливе. Наявність у реципієнта мед. показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповід. закладу охорони здоров'я чи наук, установи. У випадках, якщо реципієнт не досяг 15-річного віку чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих його батьків або ін. закон, представників. Щодо осіб віком від 15 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними, трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих реципієнтів, об'єктивно інформованих їхніх батьків або ін. законних представників. У невідкладних випадках, якщо є реальна загроза життю реципієнта, його згода або згода його законних представників для застосування трансплантації не потрібна.

Діяльність, пов'язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані в установленому зак-вом України порядку держ. та комунал. заклади охорони здоров'я і держ. наукові установи за відповід. Переліком (затв. КМ України 24.IV 2000). Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа. У живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або частина ін. анатом, матеріалу. При цьому завдана здоров'ю донора шкода має бути меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту. Підставою для взяття гомотрансплантата є висновок консиліуму лікарів відповід, закладу охорони здоров'я чи наук, установи і свідома поінформована згода донора, засвідчена в установленому порядку. Взяття гомотрансплантата (за винятком анатом, матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, якщо реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дщ, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Не допускається взяття гомотрансплантатів у живих осіб, які: утримуються у місцях вибуванн я покарань; страждають на тяжкі психічні розлади; мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю; надали раніше орган або частину органа для трансплантації. Порядок взяття анатом, матеріалів у померлих осіб передбачає передусім мед. і юрид. констатацію смерті людини. Людина вважається померлою від моменту, коли встановлено смерть її мозку, що означає повну і незворотну втрату всіх його функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі ін. можливі за даних обставин причини втрати свідомості та реакцій організму. Діагност, критерії смерті мозку та процедуру констатації моменту смерті людини встановлено згаданим наказом МОЗ України. Факт смерті потенц. донора встановлюється консиліумом лікарів відповід. закладу охорони здоров'я або наук, установи. Ці лікарі не можуть брати участі у взятті в цього донора анатом, матеріалів, у їх трансплантації чи виготовленні біоімплантатів.

Кожна повнолітня дієздатна особа може заявити про згоду або про незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви анатом, матеріали у померлої повноліт. дієздат. особи можуть бути взяті за згодою подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатом, матеріали можуть бути взяті за згодою їхніх закон, представників. Взяття анатом, матеріалів у померлої особи для трансплантації та/або для виготовлення біоімплантатів не допускається у разі наявності зробленої цією особою за життя заяви про незгоду бути донором. У померлої повноліт. дієздатної особи, заява якої щодо донорства відсутня, а також у неповнолітніх, обмежено дієздатних та недієздат. осіб взяття анатом, матеріалів не допускається, якщо на це не отримано або неможливо отримати згоду зазнач, осіб. Взяття анатом, матеріалів у померлої особи не допускається також за відсутності дозволу суд.-мед. експерта в разі необхідності проведення суд.-мед. експертизи. Взяття анатом, матеріалів у померлого донора оформляється актом. Цей акт підписується лікарями, які брали участь у взятті анатом, матеріалів, а у випадку проведення суд.-мед. експертизи — і суд.-мед. експертом та додається до мед. док-тів померлої особи. В Україні діє єдина держ. інформ. система трансплантації, до якої вносяться відомості про реципієнтів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами в разі смерті. Ці відомості є конфіденційними, становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише у випадках, передбачених законом. Органи, взяті у померлих осіб, а також кістковий мозок, взятий у живих донорів, можуть передаватися ін. країнам лише на умовах рівноцін. обміну в порядку, визначеному відповід. міжнар. договорами України. Укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів або ін. анатом, матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється. Юрид. та фізичні особи, винні в порушенні зак-ва про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із законами України. КК України (ст. 143) визначає крим. відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, в т. ч. за вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою трансплантації, незаконну торгівлю органами або тканинами людини.

Н. Б. Болотіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази