Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕОПОЛІТИКА
   

ГЕОПОЛІТИКА

(від грец. - земля й — держ. діяльність) — політол. концепція, що вбачає у політиці (здебільшого зовнішній) тієї чи ін. д-ви засадничу роль геогр. факторів: розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність (обмеженість) природ, ресурсів, клімат, кількість та щільність населення тощо. Формування Г. як самост. напряму наук, досліджень припадає на поч. 20 ст. і пов'язане з іменами Ф. Ратцеля (Німеччина) та Р. Челлена (Швеція) — авторів терміна «геополітика». Вона складалася в умовах визрівання глобальних політ, змін, швидкої інтернаціоналізації екон. процесів, виходу на світ, арену США як провідної д-ви, «пробудження» Азії й Африки, руйнування таких традиц. європ. моделей міжнар. відносин, як «баланс сил», «реальна політика», які вже не давали вичерпної відповіді на виклик сучасності. Оперуючи п'ятьма факторами (територія, народ, господарство, суспільство, уряд), Г. намагалася знайти оптим. формулу, яка могла б орієнтувати уряди й народи у розвитку світ, політики та економіки. Дослідження з цих проблем особливо актуалізувалися після 1-ї світ, війни, зокрема у Німеччині, де було створено Ін-т геополітики та виходив відповідний часопис. Геопо-літ. концепції нім. школи К. Хаусхофера значною мірою зумовили зовнішньополіт. стратегію фашизму, його теорію «життєвого простору», яка виправдовувала розв'язання 2-ї світової війни. В 50-х рр. Г. стає популярною у США, Японії, країнах Скандинавії, а згодом — у ФРН. У США і Зх. Європі вона набуває нових значень: як синонім геостра-тегії у розв'язанні конкретних зовнішньополіт. та військ.-стратегічних завдань і як еквівалент політ, географії у трактуванні політ, процесів регіонального та глобального рівнів. На цій основі формувалися концепції зх. геополітиків: «стримування» СРСР та світ, комунізму, «теорії доміно» в поясненні процесів на колишній колоніальній периферії, т. з. ідеалізму зовн. політики США після війни у В'єтнамі тощо. Сьогодні здебільшого визнається роль геогр. фактора у політиці конкр. д-ви. Однак його не вважають вирішальним і розглядають у поєднанні з нац. інтересами, політ, та екон. пріоритетами, рівнем розвитку сусп-ва, якістю життя населення, характером держ. устрою та ін. Сучасні дослідники виходять з того, що Г. є своєрідним синтет. інструментом при аналізі взаємодії держав на міжнар. арені. Так, розміри такої д-ви, як Росія, її протяжність по всьому євразійському просторі, наявність запасів більшості корисних копалин тощо певною мірою зумовлюють зміст і спрямованість її зовн. політики (пра-вонаступництво СРСР, оголошення його колишньої території зоною своїх життєвих інтересів, прагнення зберегти себе в ролі наддержави). Все це впливає на формування ментальності народу, політ, культуру населення і розвиток міждерж. відносин. Відповідно і геогр. положення України спонукає її до визначення своєї геополітич. ролі — бути з'єднуючим мостом між країнами Європи та Азії. Розміри тер. України, чисельність її населення, потужні пром. та аграрний комплекси, наук, потенціал, природні ресурси у поєднанні з вигідним геогр. положенням висувають її на роль великої європ. д-ви з відповідною геополіт. поведінкою та геостратег, орієнтацією. Зміцнення незалежної і неядерної України поліпшує геополіт. ситуацію у Європі і в усьому світі, створює умови для стабільності та передбачуваності в міжнар. відносинах.

С. Й. Аппатов.

 

Схожі за змістом слова та фрази