Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ож-олен arrow ОЗНАЧЕННЯ
   

ОЗНАЧЕННЯ

— другорядний член речення, що вказує на якусь ознаку предмета, явища тощо. Приєднується до означуваного слова атрибутним зв'язком. Залежно від характеру зв'язку з означуваним словом О. бувають узгоджені і неузгоджені (див. Узгодження). Узгоджені О. виражаються прикметником, дієприкметником, займенником і порядковим числівником. Вони набувають однакових з означуваним словом граматичних форм (карі очі, мій син). Неузгоджені О. виражаються іменником або займенником у непрямому відмінку, прислівником, інфінітивом та ін. Вони зв'язані з означуваним словом за допомогою керування або прилягання (книжка сестри, читання вго лос). Часто буває важко провести межу між неузгодженими означеннями, вираженими іменниками в непрямих відмінках, і додатками та обставинами (напр., "письменник з Москви" — відповідає на питання і "який", і "звідки"). Відокремлене О. перебуває в атрибутивно-предикативному зв'язку з підметом ("Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі", Леся Українка). Особливим різновидом О. є прикладка (учень-відмінник). Про образне означення див. Епітет.

Р. Г. Іванченко.