Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІУДЕЙСЬКЕ ПРАВО
   

ІУДЕЙСЬКЕ ПРАВО

Мойсееве право - сукупність приписів, викладених у Старому Завіті у т. з. П'ятикнижжі Мойсея, або Торі (єврейською мовою означає «закон»), що регулюють суспільні відносини на основі біблейських норм. І. п. мало багато спільних рис з давнім вавилон. правом, особливо в тій частині, що стосувалася казуїстики та принципу помсти.

Основи І. п. подають друга (Вихід), третя (Левіт) та п'ята (Второзакония) книги Мойсея. Вміщені в них правові норми не систематизовані і становлять сукупність значної кількості різних правил, що характеризуються як реліг. церемонії та обряди. І. п. є поєднанням релігії і права як двох сторін одного явища — правил поклоніння богові й дотримання порядку, що забезпечує співіснування членів сусп-ва. Ці правила складені духівництвом із посиланням на договір з Ягве, тобто Богом в іудаїзмі [в Старому Завіті він має багато назв, головні — Ел, Еліон, Елоаг, Елогім, Шаддай, Адонай, Ягве (Єгова), Саваоф (Цебаоф)], і визначалися як вираз волі самого Бога. Доти, доки народ дотримується цих правил, Ягве стоїть на сторожі його благополуччя. Якщо ж хтось порушує І. п., то він підлягає відповідному покаранню, оскільки гнів Бога переростає у помсту, поширювану на всіх.

Через католицьку церкву І. п. особливо поширилося у період Середньовіччя, зміцнивши свої позиції після Реформації у протестантських країнах. Право відповідного покарання, яке було сформовано євреями і мало приміт. форму, панувало в цих країнах до середини 18 ст. Упродовж століть люди з таким жахом підкорялися волі Бога, що створювалась ілюзія письмового підтвердження його абсолютного авторитету. Супроти Божої волі не існувало жодних апеляцій, а, отже, й милостей.

У період існування Мойсеєвого права покарання поширювалося на всіх без винятку суб'єктів, і спрямованість волі злочинця та його вина до уваги не брались. І. п. передбачало можливість застосування давньої кровної помсти. Великого значення надавалося окресленню засуджуваних Мойсеевим правом злочинів проти моральності, що пов'язувалися з кровозмішанням (інцестом) і стосувалися навіть далеких родичів. Передбачувані І. п. покарання за порушення моральності були поширені в деяких європейських країнах до 20 ст.

В І. п. вперше за всю історію антич. права було зроблено спробу формулювання абстрактних заповідей закону. Десять заповідей Ісуса Христа сформульовані ним у Нагірній проповіді не на основі казуїстичної техніки на зразок «якщо ти вчиниш те чи те...», а на принципі правил загальнолюдських відносин — «ти не повинен...» тощо. З погляду юрид. техніки І. п. було досить розвиненим, хоча в Десяти заповідях система штрафних санкцій була відсутня. Це зумовлювалося значенням Десяти заповідей як етич. правил для нового євр. сусп-ва, і покарання, що виходить від Бога, повинно було ним же і визначатися.

Літ.: Давид Р. Осн. правовые системы современности. М., 1988; Аннерс Э. История европ. права. М., 1996.

С. В. Бобровник.

 

Схожі за змістом слова та фрази