Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛОЗИНСЬКИЙ
   

ЛОЗИНСЬКИЙ

Михайло Михайлович (псевд. і крипт. — М. Л., М., М. Л-ий, М., Закордонний, Михайленко М., Радикал та ін.; ЗО.УП 1880, с. Бабине, тепер Бабин-Зарічний Калуського р-ну Івано-Франк. обл. — З.ХІ 1937, урочище Сандормох, побл. м. Медвеж'єгорська, тепер Республіка Карелія, РФ) — укр. правознавець, політ, та громад, діяч, публіцист, літературознавець, перекладач, професор. Навчався на юридич. ф-тах Львів, (з 1900) і Віден. (з 1901) ун-тів. У 1902—03 жив у м. Цюриху (Швейцарія). На поч. 1906 Л. — кореспондент київ, газет «Гро

Лозинський М.М. - leksika.com.ua

мадський голос» і «Рада», а з серед, цього року— редактор львів. газети «Діло». Від лист. 1918 — член Укр. Нац. Ради. Як член укр. делегації у лют. 1919 брав участь у переговорах з комісією Антанти у справі укр.-польс. перемир'я. З 10.ІІІ 1919 — товариш (заступник) держ. секретаря зовн. справ ЗО УНР. Від квітня по грудень 1919 — голова надзв. делегації для вирішення спірних питань ЗО УНР з Польщею і делегат УНР на Мирній конференції в Парижі. На поч. 1920 оселився з родиною у м. Гейдельберзі (Німеччина). З 1921 працював в Укр. вільному ун-ті (УВУ, Відень — Прага) на ф-ті права і сусп. наук: ординарний професор міжнар. права, а 1926—27 — продекан. Л. належав до представників т ієї частини західноукр. інтелігенції, яка повірила в рад. владу в Україні і переїхала до СРСР. Восени 1927 він подав заяву з проханням надати йому рад. громадянство і отримав дозвіл на в'їзд в Україну. З 1 .X 1927 Л.—професор міжнар. права Ін-ту нар. г-ва в Харкові (XIНГ). Після реорганізації ХІНГу був (1931—35) професором кафедри міжнар. права Всеукраїнського комуністичного інституту радянського будівництва і права (Харків). У 1931—33 — д. чл. НДІ рад. будівництва і права у складі Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (Харків); водночас (1931—33) — ст. наук, співробітник Комісії рад. будівництва і права ВУАН у Києві. Автор літературознавчих праць та лірич. поезій. Працював у галузі перекладу.

21.IІІ 1933 арештований за звинуваченням у належності до контррев. «Української військової організації» (УВО) і засуджений суд. трійкою при колегії ДПУ УСРР у Харкові (23.ІХ 1933) до 10 років ув'язнення у виховно-трудових таборах; в'язень тюрми НКВС СРСР на Соловках (спец-ізолятор Савватьєво). Особлива трійка управління НКВС СРСР по Ленінгр. обл. 9.Х 1937 у по-засуд. порядку засудила Л. до розстрілу у справі контррев. організації «Всеукраїнський центральний блок»; вирок виконано З.ХІ 1937. Військ, трибунал Київ, військ, округу 24.ІХ 1957 обидва вироки скасував, а справу щодо Л. закрив за відсутністю складу злочину.

Осн. праці: «Українське національне питання у творах М. Драгоманова» (1915), «Галичина в житті України» (1916), «Міжнародне право, ч. 1. Суть і творення міжнародного права», «Галичина в pp. 1918—1920» (обидві — 1922), «Уваги про українську державність» (1927), «Проблема роззброєння. Ліга Націй і СРСР» (1929), «Міжнародне право» (1931).

Літ.: Сухий О. М. Михайло Лозинський: вчений, громад, діяч, політик. Л., 1995; Рубльов О. С. Шляхами на Соловки: рад. десятиріччя Михайла Лозинського. УІЖ, 1997. № 4—6; 1998, № І.

Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази