Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СПЕЦІАЛІСТ
   

СПЕЦІАЛІСТ

(франц.— фахівець, від лат. — особливий, своєрідний) — 1) Визначена структурою і штатним розкладом держ. органу посада певних категорій державних службовців, що обіймається особою, яка відповідає вимогам профес.-кваліфікац. характеристики посад, інструкції. Прийняття на державну службу шляхом призначення особи на посаду С, крім випадків, встановлених законами України, провадиться на основі конкурсу, процедура якого визначається Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців (затв. КМ України 15.II 2002). Кваліфікац. вимогою до особи, яка призначається на посаду С, є наявність у неї вищої освіти відповід. профес. спрямування за осв.-кваліфікац. рівнем магістра чи С. без вимог до стажу.

На С. поширюються як осн. права та обов'язки держ. службовців, встановлені Законом України «Про державну службу» від 16.ХІІ 1993 (ст. 10, 11), так і безпосередні права та обов'язки. Останні визначаються на основі Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців (затв. Гол. управлінням держ. служби України 1. IX 1999) і відображаються у посад, інструкціях, що підлягають затвердженню керівниками відповід. держ. органів у межах їх компетенції.

С. належить до четвертої — сьомої категорії посад держ. службовців. На держ. службі в Україні передбачено також посади С. першої — другої категорії, провідного і головного спеціалістів.

2) Осв.-кваліфікац. рівень особи, яка на основі кваліфікації бакалавра здобула повну вищу освіту, спец, знання та уміння, достатні для виконання завдань і обов'язків (робіт) певного рівня профес. діяльності. Порядок отримання осв.-кваліфікац. рівня С. регулюється Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженим КМ України 20.1 1998. Спеціальність і кваліфікація С. підтверджуються дипломом встановленого зразка.

3) У судочинстві особа, яка володіє необхідними спец, знаннями і подає слідчому або суду н.-т. та ін. допомогу. Виклик слідчим С. є обов'язковим для кер. підприємства, установи чи організації, де С. працює. С. зобов'язаний з'явитися на виклик, брати участь у проведенні слідчої дії; використовуючи свої спец, знання і навички, сприяти слідчому у виявленні, закріпленні й вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів, давати пояснення з приводу спец, питань, що виникають під час проведення слідчої дії. С. може звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії, робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів.

Перед початком слідчої дії за участю С. слідчий пересвідчується в особі та компетентності С, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює його права і обов'язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії. У разі відмови або ухилення С. від виконання своїх обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію за місцем роботи С. або громад, орг-цію для відповід. реагування. С. за наявності відповід. підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами Украши. В необхід. випадках С. може бути викликаний на суд. засідання і бра ти в ньому участь відповідно до правил, встановлених ст. 128і і 270і КПК України.

О. С. Врублевський, І. Я. Фрідман.