Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
   

КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО

— адм.-тер. одиниця в Україні в 15—18 ст. Адм. центр — Київ, з 1667 — Житомир. Тер. основою для К. в. стала Київська земля, яка почала складатися ще у Давньорус. д-ві. Воєводство утв. 1471 у складі Великого князівства Литовського після ліквідації Київського князівства. Складалося з повітів: Київського, Овруцького, Мозирського, Житомирського, Черкаського, Чернігівського, Новгород-Сіверського та Путивльського (невдовзі останні три приєднало Моск. князівство). За умовами Люблінської унії 1569 воєводство відійшло до Польщі у складі Речі Посполитої. На тер. К. в. діяли Литовські статути. На час утворення до воєводства ввійшли землі переважно на захід від Дніпра і лише порівняно невелика частина Лівобережжя. Правобережна частина воєводства поділялася на Київ., Житом, і Овруц. повіти. Ймовірно, на самому Люблін, сеймі або невдовзі після нього від К. в. було відокремлено Мозир. повіт і передано у склад Мінського воєводства. За період від Люблін, унії і до Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. межі К. в. просунулися далеко на схід. Згідно зі Зборівським договором 1649 у К. в. обмежувалася влада польс. шляхти; Овруц., Житом, і Київ, повіти було підпорядковано гетьм. управлінню. За умовами Андрусівського перемир'я 1667у складі К. в. Речі Посполитої залишилися тільки правобережні землі за винятком Києва з прилеглою територією радіусом в 1 милю; останні відходили до Моск. д-ви на 2 роки, після чого вона мала повернути їх Польщі. Проте останній так і не вдалося одержати ці землі; навпаки, Росія навіть дещо розширила прилеглу до Києва територію. Лівобережна частина К. в. з 2-ї пол. 17 ст. входила до складу Гетьманщини: у 1667— 1781 воєводство межувало на сході з Миргородським, Лубенським, Переяславським, Київським і Чернігівським полками, а після ліквідації 1781 полково-сотенного устрою тут було утворено Київське намісництво у складі Росії, з яким і межувало К. в. Польщі. Загалом ареал К. в. накладається на тер. ряду тепер, областей України (більшої частини Київ., Черкас, Рівн. і Житомирської, частини Хмельн., Вінн., Кіровоградської), а також частини Гомельської обл. Білорусі.

На чолі К. в. стояв воєвода — керівник адм. влади; він мав також певні суд. функції. Його призначав король. Другою особою у воєводстві був каштелян. К. в. мало свій сеймик і посилало депутатів до Варшави на сейм. Повіти були військ, і суд.-адм. округами. Шляхта кожного повіту становила окр. військ, відділ, що їх у ме жах воєводства об'єднував під своєю командою воєвода. На тер. воєводства діяли грод-ські суди, земські суди і підкоморські суди; у період безкоролів'я — каптуровий суд. Апеляц. установою для шляхти К. в. (як і для Брац-лавського та Волинського воєводств) спочатку був Луцький трибунал, а з 1589 — Головний люблінський трибунал, до якого обирали по 4—5 депутатів від кожного воєводства. Після другого поділу Речі Посполитої (1793) тер. К. в. відійшла до Рос. імперії: спочатку вона частинами увійшла до Ізяславського, Брац-лавського і Мінського намісництв, 1795 — до реорганізованих Брацлав. і Мінського намісництв та утворених Волинського і Вознесенсь-кого намісництв; ще частину його території було приєднано до Київ, і Черніг. намісництв, що існували з 1781. З 1797 більша частина території колишнього К. в. на багато десятиліть увійшла до складу Київської губернії, а також до Волинської, Подільської і Мінської губерній Рос. імперії.

Літ.: Крикун Н. Адм.-тер. устройство Правобереж. Украины в XV—XVIII вв. Границы воєводств в свете источников. К., 1992.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази