Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНУ (ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ)
   

МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНУ (ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ)

(франц. motivation — обгрунтування, від motif — спонукальна причина) — 1) внутр. (психологічний) процес (механізм) виникнення спонукань, що грунтуються на потребах, інтересах, почуттях, емоціях та ін., і динаміка їх розвитку через потяги, бажання, прагнення діяти у наміченому напрямку; 2) результат формування мотиву та обгрунтування (аргументація) на цій основі вольового акту, його психол. причини. Мотивація поведінки включає свідомість особи, її ставлення до себе, ін. людей, сусп-ва в цілому, існуючих у ньому моральних і правових вимог, співвіднесення з ними наявних мотивів і спонукань при виборі форм і засобів задоволення потреб, у т. ч. злочинних (суспільно небезпечних і протиправних). На відміну від ін. поведінкових актів, у мотивац. структуру злочину органічно включається усвідомлення сусп. небезпеки скоєного чи можливість і обов'язок усвідомлення такої небезпеки. В одних випадках суспільно небезпечні наслідки виступають як мета дій чи утримання від них (бездіяльність), зумовлені певними мотивами, і тоді йдеться про умисел (прямий — коли дії бажані, побічний — коли дії допускаються); в інших — це вторинний (опосередкований) результат виявленої необережності (злочинна самовпевненість чи необережність). Тут мотив і мета не збігаються з наслідками, які фактично настали, і не стосуються їх, характеризуючи самі дії. Дія і бездіяльність без ясно виражених у них намірів не повинні бути предметом ні моральної, ні правової оцінки. Мотив почину відображається і оп редмечується у меті злочину у вигляді готовності діяти так, а не інакше. Винуватість і мотивування дій (бездіяльності), доповнюючи одне одного, розкривають зміст суб'єктивної сторони складу злочину, що потребує правової оцінки. Сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак дає змогу визначити ступінь і характер відповідальності за зазіхання на інтереси, що охороняються правом.

Деякі злочини скоюються у стані сильного душевного хвилювання (фізіол. афекту), що виникає внаслідок заподіяного насильства чи тяжких образ з боку потерпілого (ст. 95 Кримінального кодексу України). Для них характерна імпульсивність, зумовлена миттєвими, що швидко наростають, станами люті, гніву, ревнощів і т. ін., та похідні від них емоції і спонукання до їх задоволення у даний момент, тут же, невідкладно. Це супроводжується неповнотою усвідомлення сусп. небезпеки скоюваних дій та їх наслідків, порушеннями контролю за вибором варіанта поведінки в ситуації, що склалася, і розглядається як обставина, що пом'якшує вину (п. 4 ст. 40 КК). При встановленні суд.-психіатрич. експертизою патол. афекту з неконтрольованістю свідомості та волі особа визнається неосудною. Безпосередня мотивація не розкриває дійсних причин скоєного злочину, бо вони завжди полягають у складній взаємодії особистості й середовища та є результатом такої взаємодії.

Літ.: Тарарухин С. А Установление мотива и квалификации престуааения. К., 1977; Крим, мотивация. М., 1986: Коновалова В. Е. Правовая психология. X., 1997.

С. А. Тарарухін.

 

Схожі за змістом слова та фрази